Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення суми збитків, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року,-

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь суму збитків від курсової різниці у грошовій одиниці України у розмірі 10247,29 грн.

Позов мотивовано тим, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 грудня 2014 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто суму авансу у розмірі 15106,04 грн. В порядку виконання судового рішення відповідачем було повернуто ОСОБА_4 грошові кошти, шляхом поштових переказів: 21 лютого 2015 року - повернуто 3106 грн; 24 лютого 2015 року - 5000 грн; 26 лютого 2015 року - 4000 грн; 07 березня 2015 року - 3000 грн. Зазначила, що з урахуванням офіційно встановленого курсу долара США на день здійснення поштових переказів, сума збитків від курсової різниці у грошовій одиниці України склала 10247,29 грн, у зв'язки з чим, ОСОБА_4 звернулась з вищевказаним позовом до суду.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 03 грудня 2014 року з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 стягнуто суму авансу у розмірі 15106,04 грн. В порядку виконання судового рішення відповідачем було повернуто ОСОБА_4 грошові кошти, шляхом поштових переказів: 21 лютого 2015 року - повернуто 3106 грн; 24 лютого 2015 року - 5000 грн; 26 лютого 2015 року - 4000 грн; 07 березня 2015 року - 3000 грн.

Судами зазначено, що оскільки відповідач за рішенням суду повинен був сплатити на користь позивача гроші, таке правовідношення слід вважати грошовим зобов'язанням та на нього поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

При цьому, позовні вимоги за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦПК України позивачем заявлені не були.

Місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту завдання їй діями відповідача збитків, тому суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що позивач не надала належних доказів того, що діями відповідача щодо неповернення позичених у доларах США, але стягнутих за рішенням суду в еквіваленті до національної валюти коштів, завдано збитки в розумінні ст. 22 ЦК України.

Правові підстави для здійснення нарахування саме курсової різниці після стягнення заборгованості за рішенням суду відсутні.

В цьому випадку договірне зобов'язання відповідача по поверненню отриманої позики з постановленням вказаного судового рішення трансформувалось у грошове зобов'язання по виконанню рішення суду.

Разом з тим, несвоєчасне виконання рішення суду допускає можливість застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Доводивідповідача, викладені в касаційній скарзі аналогічні доводам, викладеним у апеляційній скарзі, були предметом перевірки апеляційним судом та були відхилені.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 жовтня 2015 року, ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.