Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" про визнання недійсним кредитного договору та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Ідея Банк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року,-

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, вимоги якого доповнила в ході розгляду справи, просила визнати недійсним пункт 1.4 договору № Z03.178.73440 від 09 вересня 2014 року, укладеним між позивачем та публічним акціонерним товариством "Ідея Банк"; розірвати вказаний договір № Z03.178.73440 від 09 вересня 2014 року.

Позов мотивовано тим, що 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" та позивачем укладено кредитний договір, згідно умов якого останній надано кредит в розмірі 100000 грн, строком на 60 місяців зі сплатою 3 % річних від залишкової суми кредиту. Пунктом 1.4 договору встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,3 % від початкової суми кредиту. Позивач вважає, що умови даного пункту договору суперечать вимогам закону, тому звернулася з вищевказаним позовом до суду.

У липні 2015 року відповідач за первісним позовом - публічне акціонерне товариство "Ідея Банк" звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_4 105281,41 грн заборгованості за кредитним договором № ZO3.178.73440 від 09 вересня 2014 року.

Рішенням Карлівського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2015 року первісний позов задоволено частково. Визнано недійсним пункт 1.4 договору № Z03.178.73440 від 09 вересня 2014 року, укладеним між ПАТ "Ідея банк" та ОСОБА_4 щодо встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,3 % від початкової суми кредиту. В задоволенні іншої частини первісних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року рішення районного суду скасовано в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_4 щодо визнання недійсним пункту 1.4 кредитного договору та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ідея Банк" 105281,41 грн заборгованості за кредитним договором № ZO3.178.73440 від 09 вересня 2014 року, яка складається з: основний борг - 84347,30 грн, прострочений борг - 6302,01 грн, прострочені проценти - 10040,20 грн, строкові проценти - 59,60 грн, нарахована плата за обслуговування кредиту - 2300 грн, пеня (за останній рік) 2232,30 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.

Представник ОСОБА_4, не погоджуючись з даним рішенням суду апеляційної інстанції подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та залишити в силі рішення місцевого суду.

Дослідившиматеріали цивільної справи, перевіривши доводи в межах касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідност. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегією суддів встановлено та вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог, у зв'язку із чим, обґрунтовано скасував рішення місцевого суду та вирішив спір по суті.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 09 вересня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Ідея Банк" та позивачем укладено кредитний договір №Z03.178.73440, згідно умов якого останній надано кредит в розмірі 100000 грн, строком на 60 місяців зі сплатою 3 % річних від залишкової суми кредиту. Пунктом 1.4 договору встановлено щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,3 % від початкової суми кредиту.

Матеріалами справи підтверджено, що у кредитному договорі, укладеному між сторонами 09 вересня 2014 року, та графіку щомісячних платежів, який є невід'ємною частиною договору, встановлені процентні ставки послуг, які зафіксовані у грошовому виразі, у тому числі - плата за обслуговування кредиту (комісія) (а.с.4, на звороті,5).

За змістом ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В даному випадку плата за обслуговування кредиту визначена у конкретному грошовому виразі, а не формулою зі змінними величинами, що не суперечить вимогам ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів".

Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним п.1.4 кредитного договору № ZO3.178.73440 від 09 вересня 2014 року щодо встановлення щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,3% від початкової суми кредиту, оскільки у спірному договорі плата за обслуговування кредиту визначена не за формулою зі змінними величинами, а чітко визначеною фіксованою сумою, і така умова не суперечить як вимогам ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", так і затвердженому сторонами графіку платежів, згідно з яким боржник повинен сплачувати щомісяця однакову суму.

При вирішенні даної справи апеляційним судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, не встановлено будь-яких порушень кредитного договору з боку ПАТ "Ідея Банк", які б давали підстави для його розірвання у відповідності з вимогами ст. 651 ЦК України, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання кредитного договору.

В іншій частині рішення апеляційного суду не було предметом касаційного оскарження, тому колегія суддів не переглядає його на предмет законності та обґрунтованості.

Доводи касаційної скарги, в заявлених межах, не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 28 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.