Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Кафідової О.В.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Галерея Артінформ", треті особи: приватне акціонерне товариство "Просто-Страхування", ОСОБА_4, ОСОБА_5, про відшкодування збитків та моральної шкоди, завданою внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2015 року,

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 24 березня 2014 року о 09 год. 25 хв. на Оболонському проспекті в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Ford Transit, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль Ford Transit), під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року ОСОБА_4 був визнаний винним у вчиненні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнутий до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП. Власником автомобіля Ford Transitє ОСОБА_5 На підставі договору оренди автомобіля від 03 січня 2014 року № 01/1-14, укладеного між ПП "Галерея Артінформ" та ОСОБА_5, автомобіль Ford Transit, був наданий в оренду ОСОБА_4 Внаслідок ДТП, яка трапилась 24 березня 2014 року, пошкодженням транспортного засобу позивачу було спричинено майнові збитки. Цивільна відповідальність ОСОБА_5 під час експлуатації автомобіля Ford Transit була застрахована ПрАТ "ПРОСТО-Страхування". Страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. було сплачене ПрАТ "ПРОСТО-Страхування" на користь позивача. Із врахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просив стягнути на свою користь із ПП "Галерея Артінформ" майнові збитки у розмірі 71 108,17 грн., 35 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права, та неправильним застосуванням норм матеріального права та просить задовольнити позовні вимоги.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що ДТП, яка відбулась 24 березня 2014 року о 09 год. 25 хв. на Оболонському проспекті в м. Києві за участю автомобіля Ford Transit під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Mercedes Benz, яким керував його власник ОСОБА_3, трапилась не під час виконання ОСОБА_4 своїх трудових обов'язків за договором оренди автомобіля від 03 січня 2014 року. Таким чином, ПП "Галерея Артінформ" не може бути відповідачем у даній справі, оскільки на час, коли сталася дорожньо- транспортна пригода, водій ОСОБА_4 не виконував свої трудові (службові) обов'язки. В судовому засіданні 24 квітня 2015 року судом було надано роз'яснення представнику позивача стосовно права замінити неналежного відповідача у справі, однак представник відповідача заперечував проти заміни відповідача з ПП "Галерея Артінформ" на ОСОБА_4, категорично наполягаючи на позовних вимогах саме до ПП "Галерея Артінформ". В подальшому позивачем та його представником не було ініційовано питання про заміну неналежного відповідача у справі. Отже, даний позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до такого відповідача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд виходив з того, що укладений між ПП "Галерея Артінформ" та ОСОБА_5 договір оренди транспортного засобу є нікчемним в силу вимог ч.2 ст. 799 та ч.1 ст. 220 ЦК України, а тому не породжує тих прав і обов'язків, яких бажали сторони при його укладенні.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 04 березня 2014 року о 09 год. 25 хв. на Оболонському проспектів м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Ford Transit під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Mercedes, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням його власника ОСОБА_3

Власником автомобіля Ford Transit є ОСОБА_5

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

На підставі договору оренди автомобіля від 03 січня 2014 року, укладеного між ПП "Галерея Артінформ" та ОСОБА_5, автомобіль Ford Transit був наданий в оренду відповідачу.

Внаслідок ДТП, яка трапилась 24 березня 2014 року, автомобіль позивача було пошкоджено та завдано майнових збитків на суму 112703,17 грн., що підтверджується висновком експертного автотоварознавчого дослідження від 16 квітня 2014 року №207/14, складеного судовим експертом-автотоварознавцем ОСОБА_6

Відповідно до полісу обов'язкового страхування № АА /4622094, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Ford Transit була застрахована у ПАТ "ПРОСТО страхування". Ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 0.

На виконання умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 22 травня 2014 року, ПАТ "ПРОСТО страхування" виплатило ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 50000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Суд першої інстанції всупереч вимогам статей 212 - 214 ЦПК України не врахував, що договір оренди автомобіля між ПП "Галерея Артінформ" та ОСОБА_5 від 03 січня 2014 року не відповідає вимогам ч. 2 ст. 799 ЦК України, а тому є нікчемним; не встановив характеру спірних правовідносин та не визначив особу, яка має відповідати за завдану ОСОБА_3 шкоду за наслідками ДТП та не залучив її в статусі належного відповідача до участі у справі; не надав належної оцінки тому, що перебував ОСОБА_4 у трудових відносинах з ПП "Галерея Артінформ" та використовував спірний автомобіль у своїй трудовій діяльності, а також поясненням головного бухгалтера ПП "Галерея Артінформ" ОСОБА_7 з приводу використання автомобіля в день ДТП і підстав такого використання автомобіля після закінчення робочого часу.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Згідно з п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ст. 33 ЦПК України. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Крім того, відповідно до інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки у 2010 - 2011 роках" від 01 лютого 2012 року судам роз'яснено, що з'ясувавши, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, суд має роз'яснити позивачеві право на подачу заяви про заміну відповідача або залучення до участі у справі співвідповідача. У випадку коли позивач після відповідних роз'яснень не подав вказану заяву, суд відповідно до ч. 5 ст. 36 ЦПК України має вирішити питання про залучення цих осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Таким чином, місцевий суд не виконав зазначених вимог закону та не встановивши всі фактичні обставини справи, які необхідні для вірного вирішення справи, не вирішив питання про залучення належного відповідача.

При цьому, апеляційний суд вірно встановивши обставини справи щодо нікчемності договору оренди, був позбавлений процесуальних повноважень на вирішення питання про залучення належного відповідача у справі на стадії апеляційного перегляду.

За таких обставин, суди обох інстанцій відмовляючи в позові, не встановили правової підстави правомірності користування автомобіля ОСОБА_4, оскільки належні та допустимі докази самовільного користування автомобілем Ford Transit останнім в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суди не вирішили спір по суті відповідно до вимог закону.

Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України вони підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05 травня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 02 липня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.