Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Леванчука А.О.,

Маляренка А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк", Приватного підприємства "Територія дитячої білизни", ОСОБА_4 про визнання договору поруки недійсним, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Перший Український МіжнароднийБанк" на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 березня 2016 року,

ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 02 липня 2014 року між нею ПАТ "ПУМБ" було укладено договір поруки № 1.13-16/П-2 на забезпечення виконання зобов'язань ПП "Територія дитячої білизни" за кредитним договором від 14 березня 2013 року № 1.13-16.

Оскільки договір поруки позивач не укладала, не підписувала, повноважень на його підписання нікому не надавала, договір підписаний невідомою для нею особою позивач просила визнати недійсним договір поруки від 02 липня 2014 року № 1.13-16/П-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ПУМБ", стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року, залишеним без зміну ухвалою апеляційного суду Волинської області від 17 березня 2016 року, позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним договір поруки від 02 липня 2014 року № 1.13-16/П-2, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "ПУМБ".

Стягнуто з ПАТ "ПУМБ" на користь ОСОБА_2 487 грн 20 коп. судового збору та 900 грн 48 коп. витрати за проведення судової почеркознавчої експертизи.

У касаційній скарзі ПАТ "ПУМБ" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши те, що ОСОБА_2 вищевказаний договір поруки не підписувала, правочин не вчиняла, не виявляла своєї волі на його укладення, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року та ухвала апеляційного суду Волинської області від 17 березня 2016 року ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права при їх ухваленні та в основному зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів по їх оцінці.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.