6-391св15 Про відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллью сина позивачів, внаслідок зіткнення із землею та зруйнування належного військовій частині літака, в якому потерпілий знаходився - 25.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2014 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув їхній син, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, внаслідок зіткнення та зруйнування належного військовій частині 9997 літака, в якому він знаходився, із земною поверхнею в районі населеного пункту Руський Мочар у гірській місцевості на висоті 650 м над рівнем моря.

Ураховуючи викладене, позивачі просили суд стягнути з відповідача на користь кожного з них по 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 21 липня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2014 року, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь кожного з них по 250 тис. грн на відшкодування моральної шкоди. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі військова частина 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог про завдання моральної шкоди внаслідок діяльності джерела підвищеної небезпеки та, зокрема, положень ст. ст. 16, 1167, 1168, 1172, 1187 ЦК України, врахувавши безумовні страждання, яких позивачі зазнали у зв'язку з загибеллю сина, душевні страждання, пов'язані з повним перетворенням життєвих можливостей та вимоги виваженості, розумності і справедливості.

Апеляційний суд погодився з такими висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи висновки суду не спростовують.

Проте повністю погодитись з таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції не відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачі є батьками ОСОБА_5, який займав посаду старшого бортового механіка - повітряного стрільця - радиста екіпажу (на АН-26) авіаційної ланки (на АН-26, DA 42 M-NG) Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Військова частина 9997 (Одеська авіаційна ескадрилья Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України) є самостійною юридичною особою, державною організацією і є балансоутримувачем літака DA 42 M-NG № 23.

ІНФОРМАЦІЯ_2 літак DA 42 M-NG № 23 після опрацювання об'єктів у районі населеного пункту Великий Березний на етапі маршруту до населеного пункту Костева Пастіль зіткнувся із земною поверхнею в районі населеного пункту Руський Мочар у гірській місцевості на висоті 650 м над рівнем моря, зруйнувався, екіпаж загинув, зокрема, син позивачів - прапорщик ОСОБА_5

Постановами від 24 жовтня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано потерпілими в кримінальній справі. Постановою від 31 жовтня 2012 року кримінальна справа, порушена за фактом порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу літака DA 42 M-NG № 23, за ознаками злочину, передбаченого ст. 416 КК України, закрита прокуратурою Західного регіону України на підставі п. 8 ст. 6 КПК України, у зв'язку з тим, що особа, у діях якої вбачаються ознаки злочину, передбаченого ст. 416 КК України, померла.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у пп. 4, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (із відповідними змінами) відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд повинен навести в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Отже, позивачі повинні довести факт завдання моральної шкоди, характер моральних страждань та розмір шкоди, які мають бути підтверджені відповідними доказами.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються: узагальнені доводи та заперечення осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів та переоцінку доказів.

Проте у порушення наведених норм процесуального права апеляційний суд, відхиляючи апеляційну скаргу, при визначенні розміру значної моральної шкоди обмежився лише узагальнюючою фразою з кількох загальних речень, разом із тим, не зазначивши чи враховані дії відповідача щодо згладжування страждань (надання квартири, виплата допомоги), у зв'язку з чим не виконав положення ч. 2 ст. 315 ЦПК України.

Судом також установлено, що держава вчасно та в строк виконала перед сім'єю загиблого військовослужбовця всі соціальні (матеріальні) зобов'язання.

Так, згідно з рішенням № 103 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дружині ОСОБА_6 та сину ОСОБА_7 нарахована одноразова грошова допомога в розмірі десятирічного грошового забезпечення у розмірі 562 160 грн.

Також сім'ї загиблого військовослужбовця була виділена двокімнатна відомча квартира за адресою: АДРЕСА_1, на склад сім'ї: дружина - ОСОБА_6 та син - ОСОБА_7

Отже, у порушення вимог ст. ст. 212 - 214, 315 ЦПК України апеляційний суд на зазначені вище обставини справи взагалі уваги не звернув, доводів апеляційної скарги щодо виваженості, розумності й справедливості розміру моральної шкоди не перевірив та дійшов передчасного висновку про залишення в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу військової частини 9997 Одеської авіаційної ескадрильї Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 грудня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.