Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Дочірнього підприємства "Верховина-1" до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія", про витребування майна з чужого незаконного володіння,

Дочірнє підприємство "Верховина-1" (далі - ДП "Верховина-1") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія" (далі - ТОВ "Вікторія"), про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року позов задоволено.

Витребувано від ОСОБА_1 та передано ДП "Верховина-1" виробниче обладнання олійниці та млину: автоваги; бак залізний; бак ракету; вальцювальний верстак; ваги; водогін № 2; водогін № 3; водогін № 6; гречерушка; дробилку ДКУ; електрощит; ємність для масла; жаровню; мощення; насос для перекачки масла; норію верхню подвійну; норію 10/20НТЦ-20; норію верхню стрічкову; вантажник КШП-1; розпилювач; семенорушку; сепаратор зерноочисний; транспортну стрічку; прилад для віджиму масла; фільтрпрес; циклон батарею; шнек лінію; шнек прес попереднього віджиму; щит СООА.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року зазначене судове рішення скасовано. Ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ДП "Верховина-1" просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, 01 березня 2011 року між ТОВ "Вікторія" та ДП "Верховина-1" укладено договір купівлі-продажу виробничого обладнання № 01/03-2, відповідно до умов якого ТОВ "Вікторія" зобов'язалось передати у власність ДП "Верховина-1" олійницю та млин за адресою: Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, м. Верхівцеве, вул. Островського, 2 відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною зазначеного договору, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в строк та у розмірі, передбачених договором.

Згідно з актом приймання-передачі від 01 травня 2011 року, відповідно до умов вищевказаного договору, продавець продав, а покупець прийняв обладнання, зазначене у специфікації. Вартість придбаного майна згідно з умовами договору становить 32 830 грн.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, виходив із того, що вищевказаний договір купівлі-продажу виробничого обладнання від 01 березня 2011 року № 01/03-2 є чинним, тому позивач вважається таким, що набув право власності на виробниче обладнання олійниці та млину, а, оскільки спірне майно знаходиться у відповідача, дійшов висновку про витребування його у останнього та передачі ДП "Верховина-1".

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, зазначав наступне.

ОСОБА_1 є власником комплексу будівель за адресою: вул. Островського, 2, м. Верхівцеве, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область, який 25 лютого 2013 року придбаний останнім з прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що належало боржнику - ТОВ "Вікторія".

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції зазначав, що спірне майно у наявності знаходиться за вищевказаною адресою, посилаючись на протокол обшуку від 21 березня 2013 року о/у СДСБЕЗ Верхньодніпровського РВ, проведеного в рамках досудового розслідування за кримінальним провадженням від 06 березня 2013 року № 12013040430000550.

Як вбачається із вказаного протоколу, в олійниці знаходяться: преси, жаровні - 2 шт., комплекс жаровень, металеві ємності для олії - 4 шт., щитова електрична, ваги для соняшникового насіння, маслофільтр. У підсобному приміщенні - дві металеві ємності. На другому поверсі: ваги для олії, ємності для олії - 5 шт., накопичувач лушпиння, віялки для очищення соняшника - 2 шт., шафа керування, металеві ящики - 2 шт., норія для подачі зерна соняшника, повітрядув електричний, комплекс металевих труб для подачі повітря. Зазначене обладнання з'єднано в єдину систему та вмонтовано у підлогу, стіни, стелю.

На території комплексу також знаходиться приміщення млину, в якому є: комплекс борошномельний для розмелювання зерна (три верстати, подавачі металеві, що вмонтовані в стелю з виходом на другий поверх). На другому поверсі млину знаходиться розсіювач для сортування борошна (решітний стан), два електродвигуни, ваги для зважування борошна, дві віялки для очищення зерна пшениці, норії для подачі пшениці, підлогові ваги.

У будівлі олійниці міститься кімната видачі олії, в якій є стіл, відра, підлогові ваги. У будівлі млину - приміщення для помолу зерна, в якому знаходиться дробарка ДКУ, підлогові ваги та ваги для зерна.

На території комплексу - будівля круп'яного складу, слюсарня, приміщення "червоного кутка", в якому розташоване обладнання макаронного виробництва. Також протоколом встановлено, що на території комплексу знаходиться будівля автоматизованої подачі олії, до якої приєднаний комплекс металевих споруд - 6 шт. об'ємом 8 тон. Дані цистерни з'єднані в один комплекс і за допомогою проводу приєднані до обладнання олійниці. За територією (огорожею) знаходяться ваги автомобільні.

Таким чином, посилання суду першої інстанції на наявність спірного майна у повному обсязі у приміщенні по АДРЕСА_1 є безпідставним.

Дійшовши висновку, що повернення спірного майна, зокрема, водогону та мощення, призведе до порушення прав відповідача та завдасть йому збитки, суд першої інстанції ухвалив рішення про витребування у ОСОБА_1 цього майна, не звернувши уваги на те, що водогін та мощення входять до комплексу будівель та споруд, придбаних відповідачем, що підтверджується актом про проведення прилюдних торгів від 25 лютого 2013 року.

Визнаючи доводи ОСОБА_1 про неможливість демонтажу спірного обладнання, оскільки воно є вбудованим припущенням, суд фактично не дослідив в повному обсязі протокол обшуку від 21 березня 2013 року, який підтверджує позицію відповідача. Не взяв до уваги і те, що перераховане в протоколі обшуку майно не вилучалося, на відповідальне зберігання не передавалося, оскільки обладнання вмонтоване в будівлю та відсутня можливість його вилучення.

Як убачається з тексту вказаного протоколу, в ході огляду виробничого обладнання встановлено відсутність будь-яких його маркувань, інвентаризаційних номерів, інформації про дату виробництва тощо, тобто будь-яких даних, які б давали можливість його ідентифікувати відповідно до вимог ст. 184 ЦК України. Зазначені дані також відсутні у специфікації, яка є додатком до договору купівлі-продажу виробничого обладнання від 01 березня 2011 року № 01/03-2.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Верховина-1" відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.