Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Іваненко Ю.Г., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" про визнання незаконним і скасування наказу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 грудня 2014 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що він працює у Публічному акціонерному товаристві по газопостачанню та газифікації "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз") на посаді начальника сервісного центру з повірки лічильників та інших приладів управління контролю та організації обліку газу. Наказом голови правління ПАТ "Миколаївгаз" від 18 серпня 2014 року № 109-ВД позивач направлений у відрядження до м. Первомайська Миколаївської області до Первомайського КЕГГ з метою надання практичної та методичної допомоги щодо налагодження роботи сервісного центру з повірки побутових лічильників з 19 серпня до 19 вересня 2014 року.

ОСОБА_5 зазначав, що 19 серпня 2014 року ним на ім'я голови правління подано службову записку про неможливість виконання даного наказу, оскільки він є одиноким батьком, виховує малолітню дитину без матері.

1 вересня 2014 року позивачем надано службову записку у якій останній погодився на відрядження за умови надання йому службового автомобіля для щоденних поїздок до м. Первомайська або оренди його власного автомобіля, який мав використовувати для поїздок.

Наказом від 1 вересня 2014 року № 439-ОС накладено дисциплінарне стягнення на позивача у вигляді догани та позбавлення премії у розмірі 100 % за результатом робіт за серпень 2014 року, у зв'язку з невиконанням ним своїх посадових обов'язків та наказу про відрядження.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2014 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Наказ голови правління ПАТ "Миколаївгаз" від 1 вересня 2014 року № 439-ОС скасовано у частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнуто із ПАТ "Миколаївгаз" на користь позивача 1 тис. грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 17 грудня 2014 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволені позову повністю.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просив рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 листопада 2014 року змінити в мотивувальній частині, рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 грудня 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення апеляційного суду Миколаївської області від 17 грудня 2014 року, оскільки воно законне та обґрунтоване.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у серпні 2014 року працював у ПАТ "Миколаївгаз" на посаді начальника сервісного центру з повірки лічильників та інших приладів управління контролю та організації обліку газу.

Посадова інструкція визначає його обов'язком розробку заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи сервісних центрів та відділів товариства, на які покладено обов'язки організації повірки засобів вимірювальної техніки та надання консультацій та організаційно-методичної допомоги з питань організації повірки ЗВТ, як для товариства в цілому, так і його структурним підрозділам, працівникам УЕГГ та дирекції товариства.

18 серпня 2014 року наказом голови правління ПАТ "Миколаївгаз" № 109-ВД позивач відряджений до м. Первомайськ Миколаївської області до Первомайського УЕГГ з метою надання практичної та методичної допомоги щодо налагодження роботи сервісного центру повірки побутових лічильників з 19 серпня по 19 вересня 2014 року.

19 серпня 2014 року позивач надав на ім'я голови правління службову записку № 1039, якою відмовився виконувати наказ про відрядження до м. Первомайськ у зв'язку з тим, що він є одиноким батьком, який виховує дитину віком до чотирнадцяти років та відповідно до ст. 177 КЗпП України не може залучатися до надурочних робіт або направлятися у відрядження без його згоди.

Службовою запискою ОСОБА_4 від 1 вересня 2014 року фактично погодився на відрядження, але за умови надання йому роботодавцем автотранспорту для щоденних поїздок до м. Первомайськ.

Наказом голови правління ПАТ "Миколаївгаз" від 1 вересня 2014 року № 439-ОС на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за невиконання своїх посадових обов'язків та наказу голови правління про відрядження.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було порушено процедуру накладення дисциплінарного стягнення щодо позивача яка передбачена ст. 149 КЗпП України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів апеляційного суду обґрунтовано виходила з того, що визначальним у застосуванні ст. ст. 177, 186-1 КЗпП України є самостійне виховання батьком дитини, що повинно бути доведено доказами відсутності участі матері у вихованні дитини. Між тим, апеляційний суд дійшов висновку, що наявний між позивачем та його дружиною договір про визначення місця проживання їх дочки ОСОБА_6 свідчить про зворотнє, а саме про участь матері у її вихованні. Проживання дитини окремо від матері не доводить факту неучасті останньої у її виховані.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду апеляційного суду Миколаївської області від 17 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.