643/3479/15-ц Про виселення та зняття з реєстрації - 15.06.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Московський районний відділ у м. Харкові Державної міграційної служби України, про виселення та зняття з реєстрації, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про виселення їх з житлового будинку по АДРЕСА_1 визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням та зняття їх з реєстрації.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі свідоцтва про право власності від 27 лютого 2015 року ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1. Спірний будинок позивач придбав на електронних торгах, проведених державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, що підтверджується протоколом № 51042 від 16 лютого 2015 року. 27 лютого 2015 року державним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ на підставі протоколу № 51042 від 16 лютого 2015 року був виданий акт про проведення електронних торгів з реалізації лоту 38140, а саме вказаного житлового будинку з надвірними будівлями, що належить ОСОБА_4 Після придбання вказаного житлового будинку, позивачу стало відомо, що в ньому зареєстровані відповідачі без будь-яких на те правових підстав. Відповідачі не є членами його сім'ї або родичами. Реєстрація сторонніх осіб в належному йому будинку є порушенням його права приватної власності на будинок та завдає перешкоди в користуванні та вільному розпорядженні власністю. Жодних усних чи письмових домовленостей та правочинів між ним та відповідачами укладено не було. Згоди на продовження реєстрації місця проживання відповідачів в належному йому будинку він не давав. Враховуючи зазначене, позивач вважає, що його право власності підлягає захисту в судовому порядку, тому уточнивши позовні вимоги просив виселити відповідачів з спірного житлового будинку та зняти їх з реєстраційного обліку.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року позовні вимоги про визнання ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим приміщенням спірного будинку залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 207 ЦПК України.

Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 01 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6з житлового будинку по АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач набув право власності на спірний будинок на законних підставах та є новим власником, родинні відносини між сторонами у справі відсутні, усних чи письмових домовленостей та правочинів між ним та відповідачами укладено не було, тому у зв'язку з порушенням останніми права позивача на користування своїм майном, наявні правові підстави для виселення їх з спірного житла.

Проте з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 27 лютого 2015 року державним виконавцем Московського ВДВС Харківського МУЮ на підставі протоколу № 51042 від 16 лютого 2015 року був виданий акт про проведення електронних торгів з реалізації лоту 38140, а саме житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_4

Відповідно до протоколу № 51042 від 16 лютого 2015 року переможцем торгів, проведених державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, став учасник № 2 - ОСОБА_3

Право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок підтверджено свідоцтвом та витягом з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27 лютого 2015 року.

Відповідно до довідок адресно-довідкового підрозділу територіального органу ГУДМС України у Харківській області від 26 березня 2015 року в спірному будинку зареєстровані ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Факт проживання ОСОБА_6 в спірному будинку не заперечувався сторонами в суді апеляційної інстанції, а також в заяві про перегляд заочного рішення, апеляційній та касаційній скаргах.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно вимог статей 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

При цьому, права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Спір у справі виник в зв'язку із тим, що відповідачі не звільнили житловий будинок, що перешкоджає ОСОБА_3 як новому власнику реалізовувати його повноваження.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57 - 60, 131 - 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

В матеріалах справи наявне клопотання ОСОБА_4 про зупинення розгляду справи до вирішення іншої пов'язаної справи, що перебуває на розгляді в Московському районному суді м. Харкова цивільної справи № 643/7513/15-ц за позовом ОСОБА_4 до Московського відділу виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

За правилом п. 4 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

При цьому при визначенні наявності підстав, передбачених ст. 201 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, враховується, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено в п. 4 ч. 1 цієї статті, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішенні питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, апеляційний суд всупереч вимогам статей 201, 214, 315 ЦПК України безпідставно відмовив в задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі до вирішення справи, в якій оспорюється чинність правочину, на підставі якого набуто право власності на спірний будинок та не врахував, що від наслідків розгляду справи за позовом ОСОБА_4 до Московського відділу виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, скасування результатів електронних торгів та визнання недійсним свідоцтва про право власності, залежить прийняття рішення у справі, предметом позовних вимог якої є виселення та зняття з реєстрації відповідачів.

Крім того, судами належним чином не встановлено, хто є власником спірного житлового будинку та відповідно має право на звернення до суду з відповідним позовом, оскільки з ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2015 року у справі № 643/7513/15 вбачається, що житловий будинок з надвірними спорудами, розташований по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2015 року належить ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Таким чином, суди обох інстанцій не встановили вказаних обставин справи в повному обсязі, хоча їх з'ясування має суттєве значення для вірного вирішення спору, чим не дотрималися вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Крім того, суди належним чином не перевірили доводи та заперечення сторін.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.