6-7669зп15 Про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна - 16.03.2015 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна,

У березні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що з 22 квітня 2004 року до 17 грудня 2010 року він з ОСОБА_4 перебував у зареєстрованому шлюбі. У 2006 році було придбано автомобіль ВАЗ-2115 та закінчено будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 у м. Ужгороді, належний ОСОБА_4, який істотно збільшився у своїй вартості внаслідок їх спільних трудових та грошових затрат. Посилаючись на викладене, просив визнати житловий будинок по АДРЕСА_1 у м. Ужгороді об'єктом права спільної сумісної власності подружжя; поділити спільне сумісне майно, зокрема, визнати за ним право власності на Ѕ частки зазначеного будинку та Ѕ частки автомобіля ВАЗ-2115, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходиться в його фактичному користуванні, з присудженням відповідачу грошової компенсації за належну їй частку транспортного засобу.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2014 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ-2115, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 46 922 грн й проведено його поділ з виділенням по Ѕ частки кожному. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначений автомобіль і стягнуто з останнього на користь ОСОБА_4 23 461 грн вартості Ѕ його частки. Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право спільної сумісної власності на майно - проведені покращення будинку, що складає 6 % незавершеного будівництвом будинку АДРЕСА_1 у м. Ужгороді, вартістю 37 183 грн 40 коп., проведено поділ цього майна й визначено, що їх частки є рівними та становлять по Ѕ. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27 червня 2014 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2014 року в частині визнання за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права спільної сумісної власності на проведені покращення будинку, що складають 6 % незавершеного будівництвом будинку по АДРЕСА_1 у м. Ужгороді, вартістю 37 183 грн 40 коп., поділу цього майна скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено на підставі ч. 3 ст. 332 ЦПК України. Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 27 червня 2014 року залишено без змін.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд зазначеної ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема ст. ст. 364 ЦК України.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року в справі за позовом про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом про стягнення заборгованості у зв'язку з невиконанням зобов'язань, що виникли при поділі майна.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 23 квітня 2014 року в справі № 6-30цс14, справа має переглядатися за всіма доводами заяви, посиланнями на всі судові рішення щодо неоднакового застосування норм матеріального права, які додано до заяви про перегляд, незалежно від того, висловлена правова позиція щодо неправильності застосування норми матеріального права в судовому рішенні, ухваленому по суті, чи в ухвалі про передачу справи касаційним судом на новий розгляд.

Як вбачається зі змісту ухвали, на яку здійснюється посилання як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, при її постановленні суд касаційної інстанції не висловлював правову позицію щодо правильності застосування норм матеріального права, судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд з підстав порушення норм процесуального права, зокрема, у зв'язку з невідповідністю вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Оскільки неоднакове застування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах відсутнє, у допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 359 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2014 року до провадження Верховного Суду України відмовити.