Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Черненко В.А., Штелик С.П.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом виконавчого комітету Ладижинської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ладижинського міського сектору управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, третя особа - управління Служби безпеки України у Вінницькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за касаційною скаргою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 року,

У вересні 2015 року виконавчий комітет Ладижинської міської ради звернувся до суду із вказаним вище позовом, мотивуючи його тим, що за клопотанням начальника УСБУ у Вінницькій області від 16 грудня 2005 року виконавчий комітет своїм рішенням від 01 лютого 2006 року № 39 надав ОСОБА_6, як співробітнику Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області, та його сім'ї службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. 29 вересня 2006 року ОСОБА_6 був переведений у м. Козятин для подальшого проходження служби. З листопада 2006 року до теперішнього часу ОСОБА_6 та члени його сім'ї у вказаній квартирі не проживають без поважних причин, з їх дозволу там проживає ОСОБА_7 У м. Козятин сім'я ОСОБА_6 житлом забезпечена, має у приватній власності дві квартири.

Позивач вважає, що відповідачі втратили право користування спірною службовою квартирою, проте добровільно звільняти її не бажають, що, у свою чергу, створює перешкоди для користування нею іншими співробітниками Гайсинського МРВ УСБУ у Вінницькій області.

Зважаючи на викладене, виконавчий комітет Ладижинської міської ради просив визнати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування вказаною службовою квартирою на підставі ст. ст. 71, 72, 123 ЖК УРСР; зобов'язати Ладижинський міський сектор Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області зняти зазначених осіб з реєстрації місця проживання за вищевказаною адресою.

Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 жовтня 2015 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 лютого 2016 року, позов виконавчого комітету Ладижинської міської ради задоволено. Визнано ОСОБА_6 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування службовим жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Зобов'язано Ладижинський міський сектор Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області зняти ОСОБА_6 та ОСОБА_5 із реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 та ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким визнати за ними право користування спірним жилим приміщенням із поновленням реєстрації за місцем проживання.

Згідно з частиною 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Оскільки наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку, що порушення судом норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду.

Керуючись ч. 5 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Справу за позовом виконавчого комітету Ладижинської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Ладижинського міського сектору управління Державної міграційної служби у Вінницькій області, третя особа - управління Служби безпеки України у Вінницькій області, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням призначити до судового розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.