6-48017св14 Про стягнення кредитної заборгованості - 11.03.2015 Прийняття

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Писаної Т.О., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 48 992 грн 43 коп., з яких: 3 617 грн 60 коп. - кредитні кошти, 239 грн 99 коп. - заборгованість зі сплати процентів, 1 063 грн 56 коп. - заборгованість із комісії за користування кредитом, 500 грн - штраф (фіксована частина), 2 309 грн 07 коп. - штраф (процентна складова). Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 28 серпня 2008 року з ОСОБА_4 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 3 617 грн 59 коп. зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ОСОБА_4 не виконує належним чином умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 04 вересня 2013 року утворилась вказана заборгованість.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2014 року рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 28 серпня 2008 року у розмірі 5 292 грн 15 коп., яка складається з заборгованості: за кредитом - 3617 грн 60 коп.; по процентам за користування кредитом - 239 грн 99 коп.; по комісії за користування кредитом 1063 грн 56 коп.; по пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 371 грн., а також судовий збір в розмірі 365 грн 40 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, має прострочену заборгованість, яка повинна бути стягнута з нього.

При цьому, суд зазначив, що позовна давність збільшена за домовленістю сторін.

Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Так, п.5.5. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт) терміни позовної давності до вимог про стягнення кредиту, процентів за користування ним, пені, штрафу сторонами встановлені тривалістю в п'ять років, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Оскільки сторони досягли згоди та уклали договір, в якому передбачили, що позовна давність, установлена законом, збільшена за домовленістю сторін до 5 років, це відповідає вимогам ч. 1 ст. 259 ЦК України та свідчить про дотримання банком строків позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Отже, стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд апеляційної інстанції з урахуванням встановлених обставин справи та з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених у постановах від 19 березня 2014 року № 6-20цс14 та від 24 вересня 2014 року № 6-144цс14, обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.