Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Колодійчука В.М., Висоцької В.С., Фаловської І.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 27 травня 2014 року про звернення стягнення на житловий будинок з надвірними будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для задоволення вимог ПАТ КБ "Надра" в розмірі 30 081,23 доларів США та 1 700 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 січня 2006 року між ВАТ КБ "Надра" (правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра") та ОСОБА_7 був укладений договір кредитної лінії з лімітом кредитування 25 тис. доларів США з терміном дії з 9 січня 2007 року по 9 січня 2012 року, зі сплатою за користування коштами 15,5 % річних. На забезпечення виконання зобов'язання за вказаним договором 09 січня 2007 року між банком та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, за яким остання в іпотеку належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

27 травня 2014 року за заявою ПАТ КБ "Надра" приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 вчинила виконавчий напис за яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок у рахунок погашення кредитної заборгованості.

ОСОБА_4 вважає, що спірний виконавчий напис був вчинений із порушенням вимог чинного законодавства, так як відповідач не направляв на її адресу вимогу про усунення порушень, вимогу про виконання порушеного зобов'язання, а також попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому виконавчий напис вчинений за відсутності підтвердження безспірності заборгованості та підтвердження прострочення виконання зобов'язання.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2014 року, позовні вимоги ОСОБА_4 залишено без задоволення.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6 просить скасувати оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу передати на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення може бути неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення заявлених позовних вимог суд першої інстанції виходив із відсутності правових підстав для їх задоволення.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) , Закону України "Про нотаріат" (3425-12) , постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (z0282-12) , дійшли обґрунтованого висновку про залишення без задоволення заявлених позовних вимог, оскільки позивачем, у відповідності до положень ст.ст. 58, 60 ЦПК України, не доведено та не надано докази відповідно до викладених обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, при цьому судами вірного вказано про те, що спірний виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом у відповідності до вимог чинного законодавства щодо порядку вчинення виконавчого напису, із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором станом на час вчинення такого напису та направлення повідомлення про усунення порушень іпотекодавцю.

Таким чином, судами першої та апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно і всебічно досліджено та оцінено обставини у справі, а матеріали справи та доводи касаційної скарги не свідчать про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, крім того наведенні у касаційній скарзі доводи стосуються переоцінки доказів, наданих сторонами, та не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржених судових рішень, а тому колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.