Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Савченко В.О., Фаловської І.М., Гримич М.К., Висоцької В.С., Кафідової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_7 про відстрочку виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року, у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Платинум Банк" до ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року,

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 26 листопада 2013 року, позов ПАТ "Платинум Банк" задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44, 20 кв. м та житловою площею 26, 60 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу нерухомості від 19 березня 2008 року за реєстровим № 963 та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 21 березня 2008 року за № 6130 у реєстрову книгу за № д. 882-156 шляхом реалізації з публічних торгів, за ціною, яка встановлюється на рівні цін, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_7 на користь ПАТ "Платинум Банк" за договором про іпотечний кредит від 19 березня 2008 року у сумі 2 107 688 грн 22 коп.

У червні 2014 року ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду на підставі ст. 373 ЦПК України, посилаючись на те, що до правовідносин з приводу примусового виконання рішення суду необхідно застосовувати Закон України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 (1304-18) року. Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року, у задоволенні заяви ОСОБА_7 відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою заяву задовольнити, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_7 про відстрочку виконання рішення суду, оскільки Закон України "Про мораторій та стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами, оскільки судове рішення ухвалено до набрання чинності цим законом.

Із матеріалів справи встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку про її відхилення та залишення без змін ухвали Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року та ухвали апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року, оскільки вони є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 03 липня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.