6-1197св15 Про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі - 11.03.2015 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" про визнання незаконним звільнення та поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2014 року,

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 22 травня 2012 року виконував обов'язки заступника генерального директора комунального підприємства "Міський торговельний комплекс "Калинівський ринок" (далі - КП "МТК "Калинівський ринок") з організації торгівлі. Наказом виконуючого обов'язки генерального директора підприємства Мельника Є.І. від 27 травня 2014 року "Про припинення трудового договору" його було звільнено з посади у зв'язку з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України. Підставою звільнення були акт службового розслідування від 23 травня 2014 року та його письмове пояснення від 27 травня 2014 року. Вважає, що його звільнення було проведено з порушення трудового законодавства, оскільки одноразового грубого порушення посадових обов'язків він не вчиняв, службове розслідування було проведено без його участі, оскільки на той період він перебував на лікарняному та пояснення були відібрані у нього в прискореному режимі.

Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 12 листопада 2014 року позов задоволено.

Визнано незаконним звільнення ОСОБА_3 з посади заступника генерального директора комунального підприємства "Міський торгівельний комплекс "Калинівський ринок" з організації торгівлі згідно наказу № 162-П від 27 травня 2014 року; поновлено ОСОБА_3 на посаді заступника генерального директора комунального підприємства "Міський торгівельний комплекс "Калинівський ринок".

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 24 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що в діях позивача мали місце порушення Правил торгівлі на ринках, а саме допуск підприємців до вищевказаних торгівельних місць без відповідних документів та оплат и послуг ринка, а тому роботодавець мав право на звільнення позивача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до положень ст. 147 КЗпП України звільнення - це дисциплінарне стягнення, яке може бути застосоване до працівника за порушення трудової дисципліни

Установлено, що на підставі наказу від 22 травня 2012 року ОСОБА_3 переведено на посаду заступника генерального директора з організації торгівлі КП "МТК "Калинівський ринок".

Згідно наказу від 27 травня 2014 року, виданого на підставі акта службового розслідування від 23 травня 2014 року "Про проведення службових розслідувань" та письмових пояснень ОСОБА_3 від 27 травня 2014 року, КП "МТК "Калинівський ринок" з ОСОБА_3 було припинено трудовий договір та звільнено з роботи відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.

За положеннями п. 1 ст. 41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації всіх форм власності, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами. Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) (зі змінами) роз'яснив, що, вирішуючи питання про законність звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, та, з'ясовуючи, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано (могло бути завдано) шкоду.

Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов`язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.

Підставою для звільнення ОСОБА_3 став акт службового розслідування від 23 травня 2014 року та письмові пояснення останнього.

Так, в ході проведення службового розслідування, було встановлено, що право власності на нежилі приміщення - торговий магазин літ "И", площею 85,8 кв.м по АДРЕСА_1 належить територіальній громаді міста. До 22 вересня 2010 року орендарем вказаного приміщення була ОСОБА_5 Згідно акта від 28 лютого 2012 року ОСОБА_6 передала, а КП МТК "Калинівський ринок" прийняв зазначене нежиле приміщення в торгівельному секторі № 4. У 2014 році у торговому магазині без будь-яких дозвільних документів здійснювали торгівельну діяльність п'ятеро підприємців. Втрати комунального підприємства за відсутності укладених угод на користування торговельними місцями становлять 29 052,74 грн.

27 травня 2014 року ОСОБА_3 були надані письмові пояснення по даному факту.

За змістом п. 1 ст. 41 КЗпП України підставою для звільнення є вчинення особою разового грубого порушення трудових обов'язків, а не триваюче, зокрема, неналежне виконання своїх обов'язків тощо.

Згідно посадової інструкції, затвердженої 15 листопада 2012 року, до безпосередніх посадових обов'язків ОСОБА_3 віднесено, зокрема: здійснення щоденного керівництва працівниками служби з організації торгівлі та надання послуг; організація вивчення та суворого дотримання працівниками торговельних секторів та підприємцями Правил торгівлі на ринках м. Чернівці; керування роботою щодо контролю за виконанням підприємцями умов договору, наявністю у них документів на ведення торгівлі та інше.

Наказом генерального директора КП "МТК "Калинівський ринок" № 252 від 24 жовтня 2013 року визначено більш детальний розподіл обов'язків по зазначених напрямках.

Так, до безпосередніх обов'язків старшого інспектора з організації торгівлі та надання послуг, інспектора з організації торгівлі та надання послуг, інспектора з контролю дотримання ветеринарно-санітарних правил та завідувачів торгівельних секторів віднесено здійснювати перевірку суб'єктів господарювання на території ринку щодо наявності дозвільних документів на право здійснення торгівлі, перелік яких визначено п.1.16 Правил торгівлі на ринках м. Чернівців.

У разі відсутності дозвільних документів, зазначені працівники з організації торгівлі та надання послуг зобов'язані скласти акт про виявлені порушення та у встановлені ним терміни відповідно провести повторну перевірку щодо усунення виявлених порушень.

У випадку неусунення виявлених порушень зафіксованих актом, у відповідності до п.4.1.4 Угоди про надання в користування торгівельного місця представники адміністрації торгівельних секторів мають право обмежити доступ користувача до торгівельного місця шляхом опечатування торгівельного об'єкту до усунення виявленого порушення.

Одночасно на позивача було покладено обов'язок по контролю за виконанням зазначеного наказу (п. 4 Наказу).

Однак, вирішуючи спір, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 213, 303 ЦПК України не врахував, що наказ про звільнення ОСОБА_3 не містить конкретних посилань на порушення ним трудового чи іншого законодавства, в ньому наводяться лише загальні обставини.

При цьому, місцевий суд вірно зазначив, що оскільки підприємці протягом декількох місяців здійснювали торгівельну діяльність без дозвільних документів, то виявлені службовою перевіркою порушення мали триваючий характер, а тому зазначене в акті порушення не має характеру одноразового грубого порушення та полягало у неналежному керівництві за роботою підлеглих працівників.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, зокрема вчинення позивачем разового грубого порушення трудових обов'язків, оцінив письмові докази, подані сторонами (ст. 212 ЦПК України) та дійшов до правильного висновку про відсутні доказів вчинення

ОСОБА_3 дисциплінарного проступку, який може бути підставою для припинення дії трудового договору та звільнення його з роботи за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Оскільки під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, а тому рішення суду відповідає вимогам матеріального права.

Проте всупереч статей 303, 316 ЦПК України, апеляційний суд переоцінив наявні в справі докази, не витребував нових, не навів належних доказів на спростування висновків суду першої інстанції та скасував законне рішення суду першої інстанції.

Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 1 ст. 339 ЦПК України.