Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євграфової Є.П.,

суддів: Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

ПАТ "УкрСиббанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 10 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" 561 178 грн 25 коп. в рахунок відшкодування заборгованості за кредитним договором від 02 квітня 2007 року № 11136445000.

У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року зазначене судове рішення в частині відмови у задоволенні позову до поручителя ОСОБА_2 скасовано, ухвалено нове, яким позовні вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором станом на 26 березня 2014 року в сумі 481 233 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 433 386 грн 93 коп., заборгованість за процентами - 38 653 грн 81 коп., заборгованість за пенею - 9 192 грн 50 коп.

Рішення суду в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 в сумі 561 178 грн 25 коп. змінено, зменшено суму стягнення до 79 945 грн 01 коп.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Відмовляючи в позові до поручителя, суд першої інстанції посилався на те, що банк пред'явив до поручителя позов після збігу шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а саме: несплати позичальником чергового платежу, що вказує на те, що договір поруки припинився у повному обсязі.

Апеляційний суд з висновками суду першої інстанції погодився частково.

Судом установлено, що 02 квітня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав відповідачу споживчий кредит в сумі 98 600 доларів США строком до 02 квітня 2018 року.

Кредитним договором та додатками до нього встановлений обов'язок позичальника щомісячно повертати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати нарахованих платежів до 25 числа кожного календарного місяця.

Забезпечуючи виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, банк 25 листопада 2007 року уклав договір поруки з ОСОБА_2, відповідно до якого поручитель взяла на себе солідарну з боржником відповідальність за виконання умов кредитного договору в повному обсязі.

Згідно з розрахунками банку станом на 08 вересня 2014 року, відповідач неналежно виконував обов'язки за кредитним договором, загальна заборгованість, яка склалася на день розрахунку, становила 561 178 грн 25 коп. При цьому, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, банк, скориставшись правом, наданим п. 5.10 кредитного договору, змінив термін повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів, які були встановлені при підписанні кредитного договору, шляхом направлення 07 серпня 2014 року позичальнику та поручителю письмової вимоги із зазначенням нового терміну повернення кредиту та сплати процентів. Новий термін повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів був встановлений на 32 день з дня отримання вимоги, а у випадку відсутності підтвердження про її отримання - з 41 дня з дати відправлення повідомлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З кредитного договору вбачається, що сторони встановили як строк дії кредитного договору, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова про дію поруки до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним (кредитним) договором не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України.

Як вбачається з додаткової угоди від 26 лютого 2009 року № 1 чергові платежі зі сплати відсотків боржник повинен був здійснювати до 25 числа кожного місяця, оплату основного боргу - відповідно до графіку, тому з часу несплати кожного з платежів починається обрахування встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

У матеріалах справи відсутні докази пред'явлення банком вимог до поручителя протягом шести місяців з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Визначаючи розмір відповідальності ОСОБА_1, ОСОБА_2, апеляційний суд виходив із встановлених кредитними договорами строків здійснення щомісячних платежів і вважав, що за 6 місяців до дати звернення до суду, а саме: станом на 26 березня 2014 року заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів, складає 481 233 грн 24 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 433 386 грн 93 коп., заборгованість за процентами - 38 653 грн 81 коп., заборгованість за пенею - 9 192 грн 50 коп.

Таким чином, заборгованість, яка підлягає стягненню лише з ОСОБА_1, складає 79 945 грн 01 коп.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права; наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів cудової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 10 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.