Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № CSXRRX06990001 від 07 липня 2007 року відповідач ОСОБА_2 07 липня 2007 року отримав кредит у розмірі 1 920 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору, станом на 14 серпня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 31 510,72 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 листопада 2014 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість в розмірі 31 510,72 грн за кредитним договором № CSXRRX06990001 від 07 липня 2007 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Черкаської області від 24 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позову, апеляційний суд керуючись положеннями ст.ст. 257, 261, 267 ЦК України (435-15) , дійшов вірного висновку про те, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності, про застосування якого заявила сторона у спорі.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновку суду апеляційної інстанції вони не впливають та його не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" у відкритті касаційного провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.