Колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Журавель В.І., Горелкіної Н.А., Євтушенко О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Львівської області, Державної казначейської служби України, третя особа - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями, за касаційними скаргами Прокуратури Львівської області та Державної казначейської служби України на рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2014 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) майнову шкоду у сумі 87 198,88 грн та моральну шкоду в розмірі 150 000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 04 квітня 2012 року прокуратурою було порушено кримінальну справу № 181-0080 за фактом вчинення службовими особами ГУ МВС України у Львівській області злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.

29 жовтня 2012 року прокуратурою Львівської області в ході розслідування зазначеної кримінальної справи винесено постанови про порушення кримінальної справи відносно нього як заступника начальника управління карного розшуку ГУ МВС України у Львівській області, про усунення його від займаної посади та про заборону виїзду за кордон, пред'явлено звинувачення у вчиненні вищевказаного злочину.

21 листопада 2012 року кримінальна справа була направлена для розгляду до Личаківського районного суду м. Львова, який своєю постановою повернув її до прокуратури Львівської області для проведення додаткового розслідування.

05 вересня 2013 року відомості про вчинення даного кримінального правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013150000000157.

27 лютого 2014 року постановою слідчого відділу прокуратури Львівської області закрито кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, тобто у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України, а також скасовано постанову від 29 жовтня 2012 року про відсторонення позивача від займаної посади.

У березні 2014 року його поновлено на посаді заступника начальника управління карного розшуку ГУ МВС України у Львівській області.

Позивач зазначав, що з листопада 2012 року по березень 2014 року в якості зарплати отримував 535,67 грн щомісячно, при цьому, середня зарплата на посаді, яку він обіймав, складала 5 449,93 грн щомісячно.

Різниця між одержуваною зарплатою і тією, яку мав одержувати, за період усунення від посади складала 87 198,88 грн.

Крім того, ОСОБА_4 посилався на те, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відсторонення його від посади, заборони виїзду за кордон йому завдано моральну шкоду у розмірі 150 000 грн, яка полягала в приниженні честі офіцера, людської гідності і ділової репутації та у тому, що протягом 16 місяців він був позбавлений роботи, його сім'я залишилася без матеріального забезпечення.

Враховуючи наведене, позивач просив позов задовольнити та стягнути з прокуратури Львівської області і ДКС України шкоду, завдану незаконними діями.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України через ДКС України шляхом списання з розрахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 87 198,88 грн та моральну шкоду у розмірі 85 000 грн, а всього - 172 198,88 грн.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2014 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року змінено, зменшено розмір матеріальної шкоди з 87 198,88 грн до 81 100,63 грн, моральної - з 85 000 грн до 25 000 грн, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_4

У касаційній скарзі Прокуратура Львівської області просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до місцевого суду, мотивуючи свою вимогу порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

ДКС України, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить у касаційній скарзі про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення в справі про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким фактично погодився апеляційний суд, виходив з того, що в результаті незаконних дій органів дізнання, досудового слідства та прокуратури ОСОБА_4 завдана майнова та моральна шкода.

При цьому, зменшуючи розмір стягнутої шкоди, суд апеляційної інстанції керувався нормами чинного законодавства при здійсненні розрахунку втраченого позивачем заробітку, а також засадами розумності, виваженості та справедливості при визначенні розміру моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з такими висновками.

Доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів і не дають підстав вважати, що судами при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Таким чином, оцінивши всі зібрані у справі докази, правильно встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суди попередніх інстанцій з урахуванням встановлених обставин справи обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, наведені в касаційних скаргах доводи висновків судів не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Прокуратури Львівської області та Державної казначейської служби України відхилити, рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 жовтня 2014 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 01 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.