6-48276св14 Про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 04.03.2015 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" про визнання звільнення незаконним, скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Херсонської області від 08 грудня 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до міського комунального підприємства "Херсонелектротранс" (далі - МКП "Херсонелектротранс"), мотивуючи вимоги тим, що він працював у відповідача на посаді заступника начальника служби ремонту рухомого складу. Наказом від 24 квітня 2014 року № 45-Л його звільнено з роботи. Зазначав, що зазначений наказ є незаконним, оскільки відповідач не попередив його про звільнення персонально за 2 місяці, як це передбачено ст. 492 КЗпП України, формулювання в наказі причини звільнення "скорочення чисельності штату підприємства" суперечить змісту п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, якою передбачено, що трудовий договір може бути розірвано у випадках скорочення чисельності або штату підприємства; скорочення штату відсутнє, так як фактично відбулося перейменування займаної ним посади на "заступник начальника служи організації руху та зборів доходів", на яку було прийнято іншого працівника. Також відповідач порушив положення колективного договору, за яким зобов'язався здійснювати прийом на роботу нових працівників лише у випадках повного забезпечення повної продуктивної зайнятості працюючих і, якщо не прогнозується їх вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним своє звільнення з МКП "Херсонелектротранс" з 25 квітня 2014 року, скасувати наказ від 24 квітня 2014 року № 45-Л про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на роботі та стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14 478 грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 вересня 2014 року позов задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_3 з МКП "Херсонелектротранс" незаконним. Скасовано наказ від 24 квітня 2014 року № 45-Л про звільнення ОСОБА_3 Поновлено ОСОБА_3 на роботі в МКП "Херсонелектротранс" з 25 квітня 2014 року. Стягнуто з МКП "Херсонелектротранс" на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24 квітня 2014 року по 19 вересня 2014 року включно в розмірі 15 240 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 08 грудня 2014 року рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 19 вересня 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що наказом МКП "Херсонелектротранс" від 13 червня 2012 року № 86-Л ОСОБА_3 прийнято на посаду заступника начальника депо.

08 серпня 2013 року ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника служби ремонту рухомого складу МКП "Херсонелетротранс".

Наказом МКП "Херсонелектротранс" від 18 лютого 2014 року № 41, затвердженим директором підприємства, погоджений з головою профкому, в зв'язку зі змінами в організаційній структурі підприємства, зі складу МКП "Херсонелектротранс" виключено депо та службу ремонту рухомого складу. Зі штатного розкладу керівників було виключено, зокрема, заступника начальника служби ремонтного складу. З даним наказом позивач ознайомлений 18 лютого 2014 року, що підтверджується його підписом на ньому (а. с. 25).

Також встановлено, що відповідно до акту від 18 лютого 2014 року, затвердженого начальником відділу кадрів Розлуцькою В.В., заступником начальника вказаного відділу Куликовою-Чорною Т.С. та начальником економічного відділу Гиль І.Л., ОСОБА_3 відмовився від ознайомлення із запропонованими йому вакансіями на підприємстві (а. с. 29).

Наказом МКП "Херсонелектротранс" від 24 квітня 2014 року № 45-Л вирішено звільнити працівників підприємства згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України, скорочення чисельності штату, з виплатою вихідної допомоги в розмірі середнього місячного заробітку, без згоди профкому (оскільки не є членом профспілки підприємства), зокрема, ОСОБА_3 З даним наказом позивач ознайомлений 24 лютого 2014 року, що підтверджується його підписом на ньому (а. с. 25).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача була наявна ідентична посада на підприємстві, яку було введено вже після прийняття позивача на посаду заступника начальника служби ремонту рухомого складу, яка фактично дублювала вказану посаду позивача. Крім того, суд зазначив, що роботодавцем недодержано двохмісячний строк попередження про наступне звільнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, апеляційний суд виходив із того, що посилання на наявність на час звільнення позивача ідентичної посади з аналогічними посадовими обов'язками є безпідставним, а недодержання двохмісячного строку попередження про звільнення не є підставою для поновлення працівника на займаній посаді, а тягне відповідну зміну дати звільнення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках, зокрема, змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності чи штату працівників.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 жовтня 1992 року № 18 (v0018700-95) (зі змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз'яснено, що розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважний ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням трудового законодавства, оскільки у МКП "Херсонелектротранс" дійсно відбулося скорочення штату, в зв'язку зі змінами в організації підприємства.

При цьому апеляційний суд правильно виходив з того, що від ознайомлення з вакантними посадами позивач відмовився, а доводи щодо наявності на підприємстві посади ідентичної тій, яку він займав, не заслуговують на увагу та спростовується матеріалами справи, оскільки функціональні обов'язки посад не аналогічні. Крім того, у ОСОБА_3 відсутня необхідна кваліфікація для зайняття посади, на яку він посилався.

Згідно з вимогами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставинами, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору, отже колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.