Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору,

У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним вище позовом до ПАТ "Альфа-Банк", мотивуючи свої вимоги тим, що 08 грудня 2006 року між позивачем та ПАТ "Промінвестбанк" був підписаний Договір на іпотечний кредит № 4-30-1158 за яким позивач отримав кредитні кошти в розмірі 100 000,00 доларів США та 83 808,00 грн. За даним договором право вимоги перейшло до ПАТ "Альфа-Банк", починаючи з 17 грудня 2012 року. Вважає, що договір на іпотечний кредит є недійсним на тій підставі, що містить несправедливі та дискримінаційні умови, положення договору надають значну перевагу відповідачу, позбавляючи позивача значного обсягу прав, одночасно встановлюючи жорсткі обов'язки та відповідальність позивача. Також позивача не було попереджено про те, що ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, а також Банк не надав методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу. Враховуючи наведене, позивач просив визнати недійсним вказаний договір на іпотечний кредит.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 просить рішення суду першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судами першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволені позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керуючись положеннями ст.ст. 627, 638, 1054 ЦК України, дійшов обґрунтованого висновку про те, що даний кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення, сторони діяли на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи умови укладеного договору. Позивач самостійно, без будь-якого примусу, звернувся до банку з наміром отримати кредит, зазначивши у кредитному договорі, що з основними умовами надання кредиту ознайомлений.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про визнання недійсним договору.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.