Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Карпенко С.О., Наумчука М.І.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства "Банк "Національні інвестиції" про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року,

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_3, на вказане рішення визнано неподаною та повернуто.

ОСОБА_3 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, справу направити для продовження розгляду до апеляційного суду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнавши неподаною та повернувши ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_3, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник у наданий йому строк не усунув виявлених в ній недоліків.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам ст. 295 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 297 ЦПК України до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими ст. 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення ст. 121 цього Кодексу.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 грудня 2015 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: сплати судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що в апеляційній скарзі ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_3, зазначала, що остання відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" звільнена від сплати судового збору.

Згідно цієї норми споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав. Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) у цій частині у зв'язку із прийняттям Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , у редакції від 8 липня 2011 року, не змінений, з нього не виключена вказівка про звільнення споживачів від сплати судового збору.

За таких обставин, при чинності Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , яким встановлені права споживача, визначені механізми їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, серед яких право на звернення до суду, складовою забезпечення якого є звільнення споживача від сплати судового збору, саме по собі незазначення споживачів у переліку осіб, що згідно ст. 5 Закону України "Про судовий збір" мають пільги щодо сплати судового збору, не може свідчити, що споживачі такої пільги, встановленої відносно них спеціальним Законом, який гарантує захист їх прав, не мають.

Покладаючи на позивача обов'язок по сплаті судового збору, апеляційний суд вказаних вимог закону не врахував, неправильно витлумачив закон та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_5 при поданні апеляційної скарги на судове рішення, ухвалене у справі за її, як споживача, позовом пов'язаним із захистом її порушених прав, має сплачувати судовий збір.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а питання про відкриття апеляційного провадження передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргуОСОБА_4, яка діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року скасувати.

Питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4, яка діяла від імені ОСОБА_3, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року передати на новий розгляд до апеляційного суду.

ухвала оскарженню не підлягає.