Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кузнєцов В.О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання,

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним вище позовом до ОСОБА_3, мотивуючи свої вимоги тим, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем від якого у них народилася донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є повнолітньою і навчається на денному відділенні стоматологічного факультету Ужгородського національного університету. Вказане навчання є платним, загальна вартість якого становить 65 950 грн, де розмір оплати за навчальний рік складає 13 190 грн, у зв'язку з чим їхня донька потребує надання їй матеріальної допомоги на навчання, а тому посилаючись на норми ст. 199 СК України просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_4 в розмірі 1 200 грн щомісячно до закінчення нею навчання в ДВНЗ "Ужгородський національний університет".

Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 03 вересня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_3 до сплати аліментів в користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн щомісяця, починаючи з 06 серпня 2014 року і до закінчення донькою навчання, тобто до 30 червня 2016 року включно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення про стягнення аліментів у межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 05 грудня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими.

Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст. 212 ЦПК України, повно, всебічно досліджено і оцінено обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначено юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено та не надано відповідних доказів, що відповідач спроможний надавати своїй повнолітній дочці матеріальну допомогу, оскільки, відповідно до положень ст. 199 СК України батьки зобов'язанні надавати матеріальну допомогу своїм дітям які продовжують навчання до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновку суду апеляційної інстанції вони не впливають та його не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.