Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Дем'яносова М.В., Попович О.В., Мостової Г.І., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального позашкільного навчального закладу "Центр туризму, краєзнавства та екскурсій "Меридіан" про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що з 3 грудня 2001 року ОСОБА_6 працювала на посаді педагога-організатора підліткового клубу "Дружба" Центру туризму, краєзнавства та екскурсій (а.с. 5).

За наказом відділу освіти виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради від 20 травня 2011 року № 281 директорів позашкільних навчальних закладів зобов'язано переглянути мережу гуртків для роботи у 2011-2012 навчальному році у відповідності до запитів дітей та їх батьків, наданню додаткових освітніх послуг старшокласникам, а також переглянути штатні розписи позашкільних навчальних закладів відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 11 березня 2010 року № 202 (v0202290-10) (а.с. 76-77).

30 травня 2011 року Центр туризму, краєзнавства та екскурсій "Меридіан" (далі - ЦТКЕ "Меридіан") відділу освіти виконкому Тернівської районної у м. Кривому Розі ради було видано наказ № 171 "Про приведення штатного розпису закладу у відповідність до нормативно-правової бази", згідно з яким з 1 вересня 2011 року скорочено дві посади педагога-організатора клубів школяра за місцем мешкання, одну з яких займала ОСОБА_6, а також введено посади завідувача структурно-відокремленого підрозділу в кількості 1,5 штатних одиниць і педагога-організатора в кількості 0,5 штатних одиниць (а.с. 8).

Наказом ЦТКЕ "Меридіан" від 7 червня 2011 року № 315 "Про зміну істотних умов праці" ОСОБА_6 попереджено про звільнення з роботи з 1 вересня 2011 року в зв'язку з ліквідацією посади педагога-організатора підліткового клубу, та запропоновано їй роботу прибиральника службових приміщень. Із цим наказом позивача було ознайомлено 8 червня 2011 року і складено акт про те, що ОСОБА_6 відмовилася підписати повідомлення про звільнення з роботи (а.с. 29, 30).

Наказом ЦТКЕ "Меридіан" від 20 вересня 2011 року № 342 ОСОБА_6 було звільнено з посади педагога-організатора клубу школяра з 20 вересня 2011 року на підставі норми пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України у зв'язку зі скороченням посади (а.с. 32).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 вважала своє звільнення з роботи незаконним та просила поновити її на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що роботодавцем дотримано вимог законодавства про працю щодо вивільнення працівників.

Однак із таким висновком повністю погодитися не можна, оскільки він не відповідає закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

За пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, суди мають з'ясувати питання про те, зокрема, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до частини 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстави, зазначеної у пункті 1 цієї статті 40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина 1 статті 42 КЗпП України).

Так, із наказу ЦТКЕ "Меридіан" від 7 червня 2011 року № 315 "Про зміну істотних умов праці" вбачається, що посада завідувача структурно-відокремленого підрозділу вводиться замість посади педагога-організатора. Крім цього, штатний розпис ЦТКЕ "Меридіан" у попередній редакції передбачав дві посади педагога-організатора клубів школяра за місцем мешкання, натомість у новій редакції ним передбачено наявність посади завідувача структурно-відокремленого підрозділу в кількості 1,5 штатних одиниць та педагога-організатора в кількості 0,5 штатних одиниць (а.с. 8, 29, 75).

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці ОСОБА_6 запропоновано роботу прибиральника службових приміщень (а.с. 7). Разом із цим, посаду педагога-організатора повністю скорочено не було, а штатний розпис передбачав для цієї посади 0,5 штатних одиниць.

Враховуючи викладене, суд належним чином не з'ясував питання про те, чи запропоновано ОСОБА_6 посаду педагога-організатора, яку скорочено не було, та у порушення вимог частини 2 статті 49-2 КЗпП України не перевірив, чи мав позивач при вивільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі згідно зі статтею 42 КЗпП України.

Також суд не звернув уваги, що профспілковий комітет ЦКТЕ "Меридіан" 20 вересня 2011 року не надав згоду на звільнення ОСОБА_6 з посади педагога-організатора у зв'язку з неможливістю розглянути це питання через відсутність обґрунтованого подання ЦКТЕ "Меридіан" про розірвання трудового договору з працівником, як це передбачено статтею 43 КЗпП України та статтею 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (а.с. 35, 59).

Отже, не можна погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що звільнення ОСОБА_6 на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України є законним.

Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, відтак судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 25 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 травня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.