6-39523св14 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 10.12.2014 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року,

У травні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № РLХRRХ11560071 від 02 серпня 2007 року ОСОБА_3 отримала споживчий кредит строком на 24 місяці у сумі 2 074 грн. 80 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 16 квітня 2014 року заборгованість становить 31 057 грн. 67 коп., у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 1 829 грн. 70 коп., заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 578 грн. 15 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом - 1 121 грн. 01 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15 922 грн. 75 коп., штраф (фіксована складова) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1 402 грн. 23 коп. Наказом судді Решетилівського районного суду Полтавської області від 21 травня 2008 року з ОСОБА_3 стягнуто заборгованість за даним договором у розмірі 3 013 грн. 10 коп., яка підлягає виключенню із вищевказаної суми заборгованості.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 06 серпня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № РLХRRХ11560071 від 02 серпня 2007 року станом на 16 квітня 2014 року у розмірі 109 грн. 15 коп., у тому числі: пеня - у розмірі 109 грн. 15 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1 грн. 09 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 23 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 29 946 грн. 80 коп. за кредитним договором № РLХRRХ11560071 від 02 серпня 2007 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" судовий збір у сумі 299 грн. 47 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із того, що судовий наказ відповідачем не виконано, тому зобов'язання за кредитним договором не припинені. Вимоги про стягнення відсотків, комісії, пені та штрафу пред'явлені поза межами строку позовної давності та задоволенню не підлягають. Однак, з урахування того, що з 10 вересня 2010 року позивач не нараховував відсотки за користування кредитом за базовою та підвищеними ставками та комісію, а пеню нараховував у розмірі 0,02% за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості, тому розмір пені за період з 22 травня 2013 року по 16 квітня 2014 року буде становити 109 грн. 15 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач скористався своїм правом дострокового стягнення всієї суми заборгованості до закінчення дії договору, тому видача судового наказу не перериває 5-ти річного строку позовної давності, оскільки строк позовної давності щодо стягнення всієї суми заборгованості почався після закінчення строку дії договору, тобто з 03 серпня 2009 року та тривав до 03 серпня 2014 року, позивач з даним позовом звернувся до суду 07 травня 2014 року, тобто позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

З таким висновком апеляційного суду повністю погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та не ґрунтується на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду у повній мірі не відповідає.

Судом установлено, що 02 серпня 2007 року відповідно до заяви № РLХRRХ11560071 ОСОБА_3 отримала у позивача строковий споживчий кредит строком на 24 місяці у сумі 2 074 грн. 80 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а. с. 5).

Судовим наказом Решетилівського районного суду Полтавської області № 2-н-52/08 від 21 травня 2008 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 1 992 грн. 88 коп., заборгованість за відсотками - 449 грн. 26 коп., заборгованість з комісії - 515 грн. 39 коп. та пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 55 грн. 57 коп., що разом становить 3 013 грн. 10 коп. Даний судовий наказ не скасований, не змінений та набрав законної сили (а. с. 4).

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

З наданих позивачем розрахунків вбачається, що у зв'язку з порушенням відповідачем умов кредитного договору станом на 16 квітня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 32 959 грн. 90 коп., у тому числі: заборгованість за основною сумою кредиту - 1 829 грн. 70 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 11 578 грн. 15 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом 1 727 грн. 07 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 15 922 грн. 75 коп., штраф (фіксована складова) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 1 402 грн. 23 коп. (а. с. 5-6).

Разом з тим строк дії укладеного з ОСОБА_3 кредитного договору сплив 02 серпня 2009 року договору та банк, звернувшись до суду за видачею судового наказу від 21 травня 2008 року, скористався правом на дострокове повернення кредитних коштів.

У абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) роз'яснено, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

Тобто, апеляційний суд не звернув уваги, що оскільки після видачі судового наказу (який є формою судового рішення та достроковою вимогою про погашення заборгованості), відповідачем зобов'язання не виконано, то позивач має право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, у порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України апеляційний суд не врахував норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановив та не перевірив обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалене у справі рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.