Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зменшення розміру аліментів на утримання дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2014 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дітей.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що позивач не довів своєї неспроможності сплачувати аліменти на утримання дітей, відтак правильно виходив із відсутності підстав для зменшення їх розміру.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.