Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Київської районної у Полтаві ради, про позбавлення батьківських прав, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2014 року,

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_4 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (норма частини 2 статті 324 ЦПК України).

Положеннями частини 1 статті 335 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Підстави позбавлення батьківських прав визначено статтею 164 СК України.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно вважав, що позивачем у порушення вимог процесуального закону не доведено жорстокого ставлення відповідача до дитини.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись частиною 3 статті 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2013 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 25 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.