Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О. суддів: Дем'яносова М.В., Коротуна В.М., Парінової І.К., Штелик С.П. розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні квартирою та визначення порядку користування житлом, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2014 року,

У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що відповідач перешкоджає йому користуватись квартирою АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю сторін.

Просив суд зобов'язати ОСОБА_7 не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою та виділити у користування ОСОБА_6 кімнату загальною площею 11,2 м2, ОСОБА_7 кімнату загальною площею 15,3 м2 .

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2014 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2014 року рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_7 не чинити перешкод ОСОБА_6 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.

Виділено у користування ОСОБА_6 кімнату загальною площею 11,2 м2, ОСОБА_7 кімнату загальною площею 15,3 м2, залишено допоміжні приміщення у зазначеній квартирі в загальному користуванні.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами встановлено, що з 21 вересня 2002 року по 17 серпня 2012 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу позивачем було придбано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яка є спільною сумісною власністю сторін.

Згідно довідки № 678, виданої 06 червня 2014 року Балахівською селищною радою Петрівського району Кіровоградської області в указаній вище квартирі зареєстровані ОСОБА_7 та ОСОБА_7

Також в зазначеній квартирі проживає їх неповнолітній син - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено вчинення відповідачем перешкод у користуванні спірною квартирою, та вказував на неможливість виділення у користування сторін окремих кімнат, оскільки кімнати у спірній квартирі є прохідними та проживання в одній кімнаті повнолітніх осіб різної статті не допускається.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи в справі нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що діями відповідача порушено право позивача на користування спірною квартирою, а тому позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою та визначення порядку користування житлом підлягають задоволенню.

Проте цей висновок суду апеляційної інстанції суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Так, при вирішені спорів пов'язаних із користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності слід виходити з норм глави шостої розділу ІІІ ЖК Української РСР про користування жилими приміщеннями в будинках (квартирах) приватного житлового фонду.

Норми глави другої цього розділу ЖК Української РСР (5464-10) про користування жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду застосовуються до житлових відносин у приватному житловому фонді у випадках коли в глави шостої є посилання на них або коли схожі житлові відносини не врегульовані нормами глави шостої і застосування до них норм глави другої не суперечить їх змісту.

За змістом статті 63 Житлового кодексу Української РСР не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (частина перша статті 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

З наявного в матеріалах справи технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 вбачається, що спірна квартира складається з двох кімнат: 1-а кімната - 11,2 м2, друга кімната - 15,3 м2 . Вхід до кімнати площею 11,2 м2 можливий лише через кімнату площею 15,3 м2 .

Суд першої інстанції установивши, що кімната, яку позивач просив виділити відповідачу та малолітньому сину ОСОБА_9, є прохідною, площа вказаної кімнати є меншою, ніж норма жилої площі встановлена на одну особу, а також, що проживання матері та малолітнього сина в зазначеній кімнаті не можливе, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасовано апеляційним судом помилково.

Відповідно до статті 339 Цивільного процесуального кодексу України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись статей 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 21 серпня 2014 року скасувати, рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 21 липня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.