Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Ізмайлової Т.Л.,Мостової Г.І., Кадєтової О.В.,Наумчука М.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення заборгованості в порядку регресу, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 червня 2015 року та ухвалу судової колегіїсудової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року,

У жовтні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - ПрАТ "СК "Арсенал Страхування") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6, Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" (далі - ТДВ "Міжнародна страхова компанія") про стягнення заборгованості в порядку регресу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 серпня 2011 року в районі автозаправної станції "Shell" по вул. Полтавський Шлях у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 21 жовтня 2011 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_6 провадженням закрито у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності. 29 листопада 2011 року позивачем перераховано на рахунок ТОВ "Актив-Транс Харків" страхове відшкодування в сумі 56 343,96 грн та 15 256 грн на рахунок ФОП ОСОБА_8 Позивач, зазначаючи, що до нього перейшло право вимоги, яке потерпіла особа ОСОБА_7 має до ТДВ "Міжнародна страхова компанія", як особи, відповідальної за завдані збитки громадянином ОСОБА_6, з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_6 на користь ПАТ "СК "Арсенал Страхування" розмір збитків в сумі 22 599,96 грн, та з ТДВ "Міжнародна страхова компанія" відшкодування в розмірі 49 тис. грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою судової колегії судової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" просить судові рішення першої та апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що до вимог позивача про відшкодування збитків, понесених ним у результаті виплати страхувальнику страхового відшкодування, застосовується загальна позовна давність тривалістю в три роки, перебіг якої почався від дня страхового випадку внаслідок переходу права вимоги від страхувальника до страховика за договором добровільного страхування наземного транспорту (статті 257 та 993 ЦК України).

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відповідно до поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА 5021669 року відповідальність ОСОБА_6 застрахована ТДВ "Міжнародна страхова компанія". Забезпечений транспортний засіб Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 6).

31 серпня 2011 року між ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" та ОСОБА_7 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 366/11-Тз/Х (а.с. 9-13), зі змісту якого вбачається, що предметом страхування є автомобіль Honda CR-V, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

31 серпня 2011 року по вул.. Полтавський Шлях у м. Харкові в районі автозаправної станції "Shell" сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Chevrolet Aveo, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_6 та автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_7, в результаті якої автомобіль останнього отримав механічні пошкодження. Вказаний факт підтверджується довідкою ДАІ (а.с. 15), довідкою УДАІ УМВС України у Харківській області від 21 жовтня 2011 року № Д13618 (а.с. 16) та звітом № 628 з визначення вартості відновлюваного з урахування коефіцієнта фізичного зносу від 22 вересня 2011 року, складеного СПД ОСОБА_9, згідно з яким ОСОБА_7 завдано матеріального збитку на суму 68 150,66 грн (а.с. 22-44).

Постановою Ленінського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2011 року адміністративний матеріал відносно ОСОБА_6 провадженням закрито у зв'язку зі спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності (а.с. 14).

29 листопада 2011 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" перерахувало на рахунок ТОВ "Актив-Транс Харків" страхове відшкодування ОСОБА_7 в сумі 56 343,96 грн згідно страхового акта № 366/11-Тз/Х-1-1 від 25 листопада 2011 року та рахунку № СФ-3264 від 07 жовтня 2011 року (а.с. 18).

29 листопада 2011 року ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_8 страхове відшкодування ОСОБА_7 в сумі 15 256 грн згідно страхового акта № 366/11-Тз/Х-1-1 від 25 листопада 2011 року та рахунку № 003/09 від 06 вересня 2011 року (а.с. 19).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Такими законами, зокрема, є норми статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок з відшкодування шкоди не виконала.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР (85/96-ВР) ) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом статті 29 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV (1961-15) ) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому відповідно до статті 993 цього Кодексу та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному зв'язку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

Зазначений правовий висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року № 6-1009цс15, який відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій визначившись вірно з характером спірних правовідносин, встановивши фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення з урахуванням наданих сторонами доказів у їх сукупності, дійшли вірного висновку про те, що відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку. Тобто, судами попередніх інстанцій було вірно враховано, що позивачем було пропущено встановлений законом строк позовної давності, про застосування наслідків якого було заявлено відповідачами відповідні клопотання, оскільки страховий випадок стався 31 серпня 2011 року, а позивач в свою чергу звернувся до суду з даним позовом 14 жовтня 2014 року.

Проте, вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що в частині позовних вимог ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" до ТДВ "Міжнародна страхова компанія" про відшкодування шкоди спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, судові рішення першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" до ТДВ "Міжнародна страхова компанія" необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Також відповідно до вимог ч. 2 ст. 206 ЦПК України необхідно повідомити ПрАТ "СК "Арсенал Страхування", що розгляд його позовних вимог до ТДВ "Міжнародна страхова компанія" про стягнення заборгованості віднесено до юрисдикції господарських судів.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В частині позовних вимог ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку регресу, судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись статтями 336, 337, 340, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 червня 2015 року та ухвалу судової колегіїсудової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення заборгованості в порядку регресу скасувати, провадження у справі у цій частині закрити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 червня 2015 року та ухвалу судової колегіїсудової палати по цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 03 вересня 2015 року в частині позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в порядку регресузалишити без змін.

ухвала оскарженню не підлягає.