6-35252зп14 Про знесення самочинно збудованої будівлі - 24.11.2014 Прийняття

розглянувши заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року у справі за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області до ОСОБА_3, треті особи: Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, Держземагенство у Первомайському районі Миколаївської області, про знесення самочинно збудованої будівлі,

У жовтня 2012 року інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, Держземагенство у Первомайському районі Миколаївської області, про знесення самочинно збудованої будівлі, в обґрунтування якого посилалась на те, що за результатами проведеної позапланової перевірки дотримання вимог у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів та правил було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1, збудовано адміністративно-побутовий корпус з вбудованим актовим залом, столовою, майстернею, вбудованою котельнею, два ангари, загальною площею 1 833,55 кв. м., власником зазначених об'єктів є ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Ленінської сільської ради Первомайського району Миколаївської області 6 червня 2003 року. Серед переліку об'єктів, які значаться в інвентаризаційній справі за цією адресою, вказані, в тому числі самочинно збудовані спірні об'єкти: контора літ. "А", ангар літ. "Л", ангар літ. "М", станція технічного обслуговування літ. "Н".

Посилаючись на те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в колективній власності та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку під будівництво зазначених об'єктів не виділялась, крім того, документи на будівництво та введення в експлуатацію побудованих ОСОБА_3 об'єктів відсутні, інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області просила суд на підставі ст. 376 ЦК України, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) та Закону України "Про архітектурну діяльність" (687-14) зобов'язати ОСОБА_3 за власний рахунок знести об'єкти самочинного будівництва: контору літ. "К", ангар літ. "Л", ангар літ. "М" та станцію технічного обслуговування літ. "Н", розташовані по АДРЕСА_1

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2013 року, позов інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_3 знести самочинно збудовану контору літ. "Г", ангар літ. "Л", ангар літ. "М", та станцію технічного обслуговування літ. "Н" по АДРЕСА_1.

Витрати за проведення робіт зі знесення покладено на ОСОБА_3

Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3, подану

представником - ОСОБА_5, відхилено, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 2 жовтня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 4 грудня 2013 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, суд касаційної інстанції погодився з висновком про те, що зобов'язання відповідача знести самочинно збудовані споруди є законним та обґрунтованим. Збудовані відповідачем споруди є самочинним будівництвом, оскільки в силу положень ч. 1 ст. 376 ЦК України збудовані на земельній ділянці, що не була відведена відповідачеві у встановленому законом порядку. Крім того, будівництво проведено без відповідних документів, які б надавали відповідачеві право на проведення будівельних робіт та належно затвердженого проекту. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області неодноразово виносились приписи про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності та зупинення експлуатації спірних об'єктів адміністративно-побутового корпусу, майстерні з вбудованою котельнею та двох ангарів, які ОСОБА_3 добровільно не виконувались.

Також суд касаційної інстанції погодився з висновками судів щодо доводів заявника про пропуск позивачем строку позовної давності, та вважав, що судами правильно зазначено про те, що згідно з п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самовільно побудованого чи такого, що будується житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об'єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після завершення або початку будівництва.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону, зокрема ст. 376 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", що потягло ухвалення різних за змістом рішень у подібних правовідносинах,

У вказаній заяві представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, також ставить питання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року.

Клопотання про поновлення строку на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року підлягає задоволенню.

На підтвердження своїх доводів представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, долучила до заяви витяги з Єдиного державного реєстру судових рішень наступних судових рішень.

Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року у справі про визнання будівництва самочинним і таким, що порушує права інших осіб, усунення перешкод у користуванні житловим будинком, якою скасовано рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 травня 2012 року та рішення апеляційного суду Хмельницької області від 12 вересня 2012 року, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції із посиланням на те, що суд першої інстанції у повній мірі не визначився з характером спірних правовідносин, не встановив дійсних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, зокрема щодо можливості здійснення відповідачем перебудови самочинного будівництва, та в залежності від цього, не уточнив вимог заявленого позову, а апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку, не сприяв всебічному та повному з'ясуванню обставин справи, не попередив про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, зокрема відхиливши як доказ висновок судової будівельно-технічної експертизи від 15 березня 2012 року з тих підстав, що він є неконкретним і суперечливим, не роз'яснив сторонам можливість відповідно до вимог ст. 150 ЩІК України призначення додаткової або повторної експертизи для з'ясування дійсних обставин справи - встановлення наявності перешкод у здійсненні позивачем права власності на нерухоме майно в результаті самочинного будівництва відповідача.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії, зобов'язання знести самовільно побудований об'єкт будівництва, якою скасовано ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З викладеного вбачається, що при вирішенні зазначеної справи за касаційною скаргою на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року, якою закрито провадження у зв'язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, норм матеріального права не застосовував, тоді як заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2013 року у справі за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, демонтувати частину будівлі, якою залишено без змін постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2013 року про відмову в задоволенні позову. Залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівельні роботи, виконані відповідачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, та з огляду на приписи Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) не надано також доказів неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Оскільки зі змісту заяви та з долучених до заяви витягів з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 лютого 2013 року та ухвал Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року, від 17 грудня 2013 року не вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: встановлені у справах фактичні обставини не є однаковими, а під час постановлення ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року судом касаційної інстанції норми матеріального права не застосовувались, у допуску справи до провадження слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 73, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Поновити представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4, строк на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області до ОСОБА_3, треті особи: Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області, Держземагенство у Первомайському районі Миколаївської області, про знесення самочинно збудованої будівлі, за заявою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 квітня 2014 року відмовити.