Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Леванчука А.О., Писаної Т.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", Комунального підприємства "Жилкомсервіс" про відшкодування майнової шкоди, спричиненої залиттям нежитлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2014 року,

У вересні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що їй на праві власності належить нежитлове приміщення, загальною площею 606,1 кв. м, розташоване на першому поверсі будинку по АДРЕСА_1, що знаходиться поверхом вище, та належить ОСОБА_5, 14 жовтня 2011 року сталося залиття нежитлових приміщень позивачки.

Просила стягнути солідарно з відповідачів 40 700 грн на відшкодування майнової шкоди, 1010 грн витрат з проведення експертизи та 2100 грн витрат на правову допомогу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 40 700 грн на відшкодування майнової шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2014 року рішення Київського районного суду м. Харкова від 16 квітня 2014 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належить нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 05 січня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Восьмої харківської державної нотаріальної контори Алекаєвою З.Б., та договору дарування від 18 травня 2001 року, посвідченого державним нотаріусом Першої харківської державної нотаріальної контори Заікіною Л.В., та відповідно до реєстраційного посвідчення нерухомим майном є приміщеннями першого поверху № 1, 2, 2а, 3, 4, 5, 5а, 6, 7, 8, 1015 у літ "А-9", площею 372, 4 кв. м, та № 17, 21, 21а, 22, 25, 28, площею 233, 7 кв. м (а.с. 56).

ОСОБА_5 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с. 3536).

14 листопада 2011 року відбулося залиття нежитлового приміщення, що належить позивачці.

Згідно з актом обстеження на предмет прориву опалювальної системи в квартирі АДРЕСА_1, складеного 14 жовтня 2011 року комісією у складі: інженера 1-ї категорій дільниці № 18 КП "Жилкомсервіс" Купіним Ю.В., г.р. № 2 дільниці № 4 КП "Харківські теплові мережі" ОСОБА_6, засвідченого начальником дільниці № 18 Київського району КП "Жилкомсервіс", при комісійному огляді встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 встановлено обігрівальний пристрій іноземного виробництва мешканцями самостійно, різьбове з'єднання якого виконане неякісно (а.с. 44).

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) , розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, згідно з п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибуткової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) та відповідно до додатку до листа Мінжитлкомунгоспу від 29 серпня 2008 року № 20-8-18 факт залиття квартири та його наслідків фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації ( підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка у відповідності до укладеної угоди обслуговує внутрішньо будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету, затвердженого начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов'язковою. В акті повинно бути відображено зокрема: характер залиття та його причини, завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість) та висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Акт обстеження технічного стану оздоблення нежитлових приміщень від 14 жовтня 2011 року, складений представником ТОВ "Тема", як оцінювача заподіяної шкоди, не відповідає вимогам зазначених Правил, оскільки складений за відсутності відповідача та встановлених у п. 2.3.6 осіб, ніким не завірений та не містить висновків щодо причин залиття нежитлових приміщень позивачки та висновків встановлення винної в цьому особи.

Апеляційний суд обґрунтовано відмовив у позові відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України, оскільки наданий позивачкою на підтвердження вини ОСОБА_4 акт обстеження нежитлового приміщення не відповідає вимогам Правил утримання житлових будинків та прибудинкової території, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (z0927-05) .

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 18 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.