Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Черкаси до Черкаської міської ради, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області, Державна інспекція сільського господарства в Черкаській області, про визнання незаконним і скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, витребування майна із чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_5, поданою представником - ОСОБА_6, на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2014 року,

У вересні 2013 року прокурор м. Черкаси звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що в порушення положень ЗК України (2768-14) та ЛК України (3852-12) Черкаська міська рада рішенням від 24 березня 2006 року № 9-279 без зміни цільового призначення передала у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, яка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів) і відноситься до земель загального користування населеного пункту м. Черкаси. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 18 вересня 2009 року продав указану земельну ділянку ОСОБА_4

З урахуванням викладеного, просив визнати недійсними указане рішення міської ради та виданий на підставі цього рішення державний акт на ім'я ОСОБА_4 і витребувати в останнього спірну земельну ділянку на користь Черкаської міської ради.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2013 року у задоволенні позову прокурора м. Черкаси відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2014 року зупинено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою прокурора Черкаської області на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 листопада 2013 року у даній справі до набрання чинності вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 лютого 2014 року відносно ОСОБА_7

У касаційній скарзі ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора м. Черкаси відмовити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7, заступника директора департаменту, начальника управління служби замовника департаменту містобудування Черкаської міської ради, вирок по якій не набрав чинності і оскаржується в апеляційному суді, обставини виділення спірної земельної ділянки є одним із епізодів злочинних дій і можуть мати значення для вирішення цивільної справи.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження по справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається у порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

У п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" (v0002700-09) судам роз'яснено, що суд повинен враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій справі іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді.

З вказаного вбачається, що, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі з підстав, передчасних п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України, апеляційний суд мав встановити чи дійсно від наслідків розгляду цієї кримінальної справи залежить прийняття рішення у справі, де предметом і підставою позовних вимог є визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та повернення її до земель запасу комунальної власності.

При цьому дійсність чи недійсність правочину та правовстановлюючого документа визначається виключно нормами цивільного законодавства, а не вироком суду у кримінальній справі.

У п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) судам роз'яснено, що цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються ЦК України (435-15) , ЗК України (2768-14) , СК України (2947-14) , Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) та іншими актами законодавства.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

При цьому, апеляційний суд не звернув уваги на те, що прокурор обґрунтовував позовні вимоги обставинами та доказами про порушення міською радою вимог земельного законодавства при передачі у власність певної земельної ділянки, яка знаходиться на території зелених насаджень загального користування (територія парків, скверів) і відноситься до земель загального користування населеного пункту м. Черкаси.

Апеляційний суд вказане не врахував та безпідставно зупинив апеляційне провадження у справі.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувані ухвали апеляційного суду не можуть вважатись законними та підлягають скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, подану представником - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 10 квітня 2014 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала оскарженню не підлягає.