Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д., суддів: Лесько А.О., Ситнік О.М., Маляренка А.В., Черненко В.А., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_9, про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2014 року та рішення апеляційного суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року,

У березні 2014 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що її донька ОСОБА_7., ІНФОРМАЦІЯ_1, є донькою ОСОБА_7, який на даний час проживає окремо та не бере участі в її утриманні. ОСОБА_7 досягла повноліття, але продовжує навчання у Петрівському державному аграрному технікумі за денною формою, у зв'язку з чим потребує майнової допомоги. Усі витрати, пов'язанні з навчанням дитини, оплатою харчування та придбанням одягу для неї несе безпосередньо ОСОБА_6

Посилаючись на те, що ОСОБА_7 є працездатною особою та має можливість надавати майнову допомогу доньці, ОСОБА_6 просила стягнути аліменти на доньку ОСОБА_7 у зв'язку з продовженням нею навчання у розмірі ј частини від усіх видів його доходу (заробітку) до закінчення навчання.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на користь ОСОБА_6 на повнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з продовженням нею навчання у розмірі 1/10 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно за весь час навчання, починаючи з 12 березня 2014 року і до його закінчення, тобто до 30 червня 2016 року, за умови продовження нею навчання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 травня 2014 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на повнолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 12 березня 2014 року до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення 23-х років.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали цивільної справи та вивчивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 199, 200 СК України з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища сторін.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вважав, що визначений судом першої інстанції розмір аліментів є незначним у порівняні з потребами повнолітньої доньки, яка повністю перебуває на утриманні матері.

Із такими висновками судів погодитися не можна з огляду на наступне.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Вказані вимоги судами не дотримано.

Встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4).

05 квітня 2012 року ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені (а.с. 5).

З 11 серпня 2013 року ОСОБА_7 навчається за денною формою у Петрівському державному аграрному технікумі, стипендію не отримує, строк закінчення навчання - 30 червня 2016 року (а.с. 1112).

Відповідач є працездатною особою, з 05 червня 2008 року не працює, звільнився з роботи за власним бажанням. Має неповнолітню доньку - ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, на яку за рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 серпня 2013 року з нього стягуються аліменти у розмірі 363 грн щомісячно (а.с. 49, 5556 ).

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У п. 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання.

Суд першої інстанції наведені положення закону не врахував, не звернув уваги на те, що відповідач не працює, не перевірив, чи має він будь-який дохід, оскільки визначення розміру доходів відповідача має суттєве значення для правильного вирішення справи з урахуванням сплати відповідачем аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_10.

Вказані порушення суду першої інстанції апеляційний суд не виправив, не дотримався вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, не встановив фактичні обставини, не дослідив докази, надані сторонами, та не надав цим доказам відповідної правової оцінки, у зв'язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 01 липня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.