Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Умнової О.В., Кафідової О.В., Висоцької В.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10026/0187 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_7 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року, -

В липні 2013 року позивач - публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі територіально відокремленого безбалансового відділення № 10026/0187 філії - Головного управління по м. Києву та Київській області АТ "Ощадбанк" звернувся до суду з позовом, вимоги якого збільшив в ході розгляду справи, просив звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 27 червня 2008 року, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв. м, що належить на праві приватної власності відповідачам, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва 30 грудня 1996 року, на користь позивача для задоволення покриття основного зобов'язання зі сплати кредитної заборгованості в сумі 624 095,86 грн, що виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань по договору відновлювальної кредитної лінії від 27 червня 2008 року; визначити спосіб реалізації предмета іпотеки - вказаної двокімнатної квартири, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , встановивши її початкову вартість в сумі 478 200 грн.

Мотивував тим, що 27 червня 2008 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 2631, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 547 910 грн, а позичальник зобов'язалась прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 20,5 % річних, комісійні винагороди та інші платежі, в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту не виконував належним чином. Позивач неодноразово звертався до відповідача за допомогою телефону, направляв листи-застереження та листи-вимоги з метою інформування про вчасне виконання кредитних зобов'язань та погашення існуючої заборгованості. Згідно п.1.8.1. кредитного договору, зобов'язання забезпечено іпотекою, а саме: 27 червня 2008 року між банком та відповідачами було укладено іпотечний договір № 6123. Предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею - 27,5 кв. м, що належить на праві приватної власності відповідачам. Пунктом 6.1. іпотечного договору визначено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку платежу зобов'язання не буде виконано повністю або частково. Позивач повідомив відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 відповідними листами про наявну заборгованість з виконання основного зобов'язання у ОСОБА_4, забезпеченого іпотекою, а також про необхідність її сплатити протягом 30 календарних днів, однак належних дій не було вчинено. Станом на 28 січня 2014 року загальна сума заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії № 2631 від 27 червня 2008 року становить 624 095,86 грн, з яких: 302 466 грн - загальна сума основного боргу, 152 079,85 грн - загальна сума прострочених чергових платежів по основному боргу, 122 170,80 грн - загальна сума заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 47 379,21 грн - сума пені.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 6123 від 27 червня 2008 року, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 44,8 кв. м, житловою площею 27,5 кв. м, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини, ОСОБА_5 в розмірі 1/3 частини та ОСОБА_6 в розмірі 1/3 частини, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією міста Києва 30 грудня 1996 року, згідно з розпорядженням від 30 грудня 1996 року № 4517 та зареєстрованого у Київському міському бюро технічної інвентаризації 17 січня 1997 року у реєстровій книзі за № 3496, на користь позивача, для задоволення покриття основного зобов'язання зі сплати кредитної заборгованості в сумі 624 095,86 грн, що виникла у зв'язку з невиконанням зобов'язань по договору відновлювальної кредитної лінії № 2631 від 27 червня 2008 року. Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - вказаної двокімнатної квартири, шляхом проведення прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) , встановивши її початкову вартість в сумі 478 200 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Представник відповідача, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій повно встановлені фактичні обставини справи на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів та вірно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин.

Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку щодо відсутності правових підстав для його скасування.

Апеляційний суд дійшов правильного висновку, що у позичальника на момент розгляду справи мала місце заборгованість перед банком. Оскільки зобов'язання позичальника, яке не виконане, забезпечене іпотекою, є правомірним звернення стягнення на предмети іпотеки. Суд правильно визначив порядок та спосіб реалізації предметів іпотеки. Зазначив, що заборгованість відповідача перед банком розрахована правильно, пеня розрахована з урахуванням умов договору.

При вирішенні даної справи судами першої та апеляційної інстанцій правильно визначений характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

За таких обставин, правові підстави для скасування оскаржуваних рішень відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 квітня 2014 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.