Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І., Мостової Г.І.,

Наумчука М.І., Олійник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до дочірнього підприємства "Агрофірма "Іскра" про визнання недійсними договорів оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_3, на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2014 року,

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що на підставі державних актів на право власності на землю серії ЯИ № 785254 та ЯИ № 785255 їй належать земельні ділянки загальною площею 4,55 га. Між позивачем та ДП "Агрофірма "Іскра" укладено договори оренди землі від 1 серпня 2011 року, відповідно до умов яких вказані ділянки перейшли у користування відповідачу строком на 10 років з 1 вересня 2011 року по 1 вересня 2021 року. Позивач зазначає, що при укладенні договорів не було додержано вимог ст. 638 ЦК України, оскільки в них не зазначені всі істотні умови, визначені такими для договорів оренди землі ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Посилаючись на наведене, просила задовольнити позов.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 21 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_3, звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони в належній формі уклали договори, дійшли згоди щодо їх істотних умов, погодили їх своїми підписами.

Однак повністю з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Як встановлено судами, на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки: серії ЯИ № 785254 з кадастровим номером 7121587800:05:001:0069 та серії ЯИ № 785255 з кадастровим номером 7121587800:10:013:0081, що розташовані в межах Новодмитрівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належать ОСОБА_3

1 серпня 2011 року між позивачем та ДП "Агрофірма "Іскра" укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на десять років, які зареєстровані 2 квітня 2012 року за № 7121558784007106 та за № 712158784007107 у міськрайонному управлінні Держкомзему в м. Золотоноша та Золотоніському районі Черкаської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм, судовому захисту підлягають порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду чи в інтересах якої подано позов. Отже при вирішенні спору, суд має встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Звертаючись до суду з позовом позивач посилалась на відсутність у договорах оренди істотних умов.

Однак висновків про те, чи містять оспорювані договори істотні умови на відсутність яких в них посилалась позивач та чи призвело, у випадку їх відсутності, таке до порушення прав останньої, рішення суду першої інстанції не містить.

Посилаючись у апеляційній скарзі на незаконність ухваленого судом першої інстанції рішення, представник ОСОБА_3 вказував на неповне з'ясування цим судом обставин з приводу зазначення в оспорюваних договорах всіх істотних умов, які визначені такими ст. 15 Закону України "Про оренду землі".

За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний зазначити мотиви відхилення доводів апеляційної скарги.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у порушення ст. ст. 303, 315 ЦПК України не звернув уваги на зазначені положення закону, не перевірив доводів апеляційної скарги щодо відсутності істотних умов у договорах оренди, про які вказувала позивач, а у разі їх відсутності не з'ясував, чи порушені цим права позивача, а якщо порушені, то які.

За таких обставин апеляційний суд дійшов передчасного висновку про законність рішення суду першої інстанції.

Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим ухвала апеляційного суду не може вважатись законною і обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4, який діє від імені ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 23 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.