Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Луцької кооперативної житлово-експлуатаційної контори № 8 житлово-будівельних кооперативів про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг,

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі договору дарування від 12 грудня 1997 року він є власником квартири АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що між ним як споживачем житлово-комунальних послуг та відповідачем як виконавцем послуг не встановлені відповідні правовідносини, передбачені ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Луцька кооперативна житлово-експлуатаційна контора № 8 житлово-будівельних кооперативів відмовляється укладати окремі договори з населенням на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнень, просив визнати відсутність договірних відносин між сторонами як споживачем та виконавцем послуг з утримання будинків, споруд і прибудинкових територій; зобов'язати відповідача підготувати та укласти із ним Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; припинити нараховувати квартирну плату за утримання будинку; перерахувати на його власний рахунок безпідставно нараховану як споживачу квартирну плату за утримання будинку; направити матеріали справи до Луцької міської ради з питанням про перегляд та позбавлення відповідача права бути виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за адресою позивача та до Держфінінспекції у Волинській області з питанням про неправомірне нарахування плати і фактично невиконані роботи; притягнути відповідача до фінансової відповідальності; притягнути директора Луцької кооперативної житлово-експлуатаційної контори № 8 житлово-будівельних кооперативів до адміністративної відповідальності.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області 10 червня 2014 року рішення суду першої інстанції в частинні відмови у зобов'язанні укласти договір скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову про зобов'язання підготувати та укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до Типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 20 травня 2009 року (529-2009-п) відмовлено. В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Волинської області 10 червня 2014 року на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

У жовтні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, зокрема ст. 16 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на:

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2011 року в справі про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зобов'язання укласти договір, яким рішення апеляційного суду залишено без змін;

рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2012 року в справі про стягнення боргу, якою рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення.

У допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені заявником у вказаній заяві доводи є необґрунтованими, оскільки в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 грудня 2011 року норми матеріального права, на які посилається заявник, застосовувались у справі, правовідносини в якій є подібними, однак фактичні обставини відрізняються від тих, що встановлені у даній цивільній справі.

Також слід зазначити, що в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" роз'яснено, що судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 (697-16) року. Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Отже, виходячи із того, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 11 листопада 2012 року не є рішенням суду касаційної інстанції, ухваленими по суті спору, воно також не може братися до уваги на підтвердження підстав, установлених п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Отже, заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень не містить ознак, які згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Луцької кооперативної житлово-експлуатаційної контори № 8 житлово-будівельних кооперативів про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг, за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2014 року, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.