Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Юровська Г.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсними дій відповідача, визнання кредитного договору частково недійсним та визнання недійсною частини боргу,

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого останній отримав кредит в сумі 4 тис. грн, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення своїх зобов'язань за кредитним договором, станом на 31 січня 2014 року, ОСОБА_2 заборгував банку 11 105 грн 82 коп., з яких: заборгованість за кредитом 5 696 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом 3 436 грн 46 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом - 968 грн 32 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 505 грн 04 коп.

На підставі наведеного, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з ОСОБА_2 на користь банку зазначену заборгованість за кредитним договором.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що він дійсно 05 квітня 2007 року отримав кредит в сумі 4 тис. грн, але не був ознайомлений з умовами надання кредиту, такі умови він не підписував, тому вважає, що між ним та банком не було укладено письмового договору кредиту. Крім цього, йому невідомо, чи мало ПАТ КБ "ПриватБанк" на час надання кредитних коштів банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення відповідних банківських операцій. Також вважав, що позивач в односторонньому порядку змінив процентну ставку за користування кредитом.

На підставі наведеного, ОСОБА_2 просив суд визнати кредитний договір частково недійсним, а саме в частині стягнення 36 % за користування кредитом, визнати недійсними заборгованість відповідача перед позивачем щодо відсотків за користування кредитом, комісії та штрафів.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 05 квітня 2007 року в сумі

11 105 грн 82 коп., з яких: заборгованість за кредитом 5 696 грн; заборгованість за відсотками за користування кредитом 3 436 грн 46 коп.; заборгованість з комісії за користування кредитом - 968 грн 32 коп.; штраф (фіксована частина) 500 грн; штраф (процентна складова) - 505 грн 04 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з комісії за відсотками за користування кредитом та штрафів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду в частині стягнення заборгованості за кредитом, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовити, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за комісії за відсотками за користування кредитом та штрафів та залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції, дослідивши докази, а також, врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_2 порушив відповідні зобов'язання, які покладені на нього згідно з кредитним договором та ст. ст. 526, 530 ЦК України.

Крім того, до стягнення заборгованості з комісії за відсотками та штрафів застосована спеціальна позовна давність в один рік відповідно

до п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із матеріалів касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків про порушення судами норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

Відмовити ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про визнання недійсними дій відповідача, визнання кредитного договору частково недійсним та визнання недійсною частини боргу, за касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 31 липня 2014 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 серпня 2014 року.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.