Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Леванчука А.О., Маляренка А.В., Нагорняка В.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" про визнання оренди земельної ділянки не дійсною та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до приватного підприємця ОСОБА_4 про розірвання договору оренди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2014 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 07 серпня 2004 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення № 83. Відповідно до умов договору ОСОБА_5 передала, а ОСОБА_4 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5, 3805 га, яка є власністю орендодавця, що знаходиться на території Тернівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області. Договір оренди земельної ділянки укладено на десять років до 07 серпня 2014 року. Цей договір є діючим та у встановленому законом порядку його дію не припинено. В березні 2013 року ОСОБА_4 стало відомо про те, що Відділом Держкомзему у Вільнянському районі Запорізької області зареєстровано договір оренди спірної земельної ділянки між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Фенікс 2009" (далі ТОВ "Компанія Фенікс 2009").

ОСОБА_5 в свою чергу звернулась до суду із зустрічним позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки № 83 від 07 серпня 2004 року укладеного між нею та приватним підприємцем ОСОБА_4 Обґрунтовуючи позов вказала, що фактично ОСОБА_4 не користується її земельною ділянкою з 2007 року оскільки він не сплачує їй орендну плату. У 2010 році ОСОБА_4 передав належну їй земельну ділянку без будь-яких договорів та її згоди іншому фермеру чим саме порушив умови спірного договору.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2014 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково, визнано недійсним договір оренди землі від 25 травня 2010 року укладений між ОСОБА_5 та ТОВ "Компанія Фенікс 2009", зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено повністю.

У касаційній ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_5 обґрунтовано виходив з того, що оскільки судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 у порушення п. 4.3 договору оренди систематично не сплачував орендну плату, то відповідно до ст. ст. 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі" та п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України це є підставою для розірвання договору оренди.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 грудня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.