Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпін О.А., Цвіркуна Ю.І., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016

у справі № 826/20038/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" (далі - позивач, ТОВ "Агропромислова група")

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві)

про визнання протиправними та скасування рішень, -

ТОВ "Агропромислова група" звернулось у вересні 2015 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.03.2015 № 0001362204 та № 0001372204.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016 позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 26.02.2016. Вважає, що рішення суду апеляційної інстанцій було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агропромислова група" з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Корпорація "Тандем" за період з 01.02.2013 по 28.02.2013, результати якої оформлено актом від 10.03.2015 № 899/26-56-22-04-09/32251264, яким зафіксовано встановлені перевіркою порушення позивачем вимог: пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до заниження товариством податку на прибуток за 2013 рік на загальну суму 267 253,00 гривні; п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення товариством від'ємного значення з податку на додану вартість за лютий 2013 року на загальну суму 281 319,00 гривні.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2015: № 0001362204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у розмірі 267 253,00 гривні та за штрафними (фінансовими) санкціями - 66 813,00 гривень; № 0001372204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 281 319,00 гривень.

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем не доведено наявності сукупності обставин та підстав, які відповідно до положень ПК України (2755-17) виключають можливість формування позивачем спірних сум податкового кредиту, тобто, не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходив з наступного.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В силу положень ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У ході розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач (покупець) мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Корпорація Тандем" (постачальник) за договорами поставки від 08.02.2013 № АПГ15-0802/39, від 16.02.2013 № АПГ15-1602/40 та від 25.02.2013 № АПГ15-2502/41, за умовами яких постачальник зобов'язується передати товар у кількості та асортименті, визначних цими договорами, а покупець - прийняти товар (соя, українського походження врожаю 2012 року) та сплатити за нього певну грошову суму.

Умови поставки визначаються відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів (Інкотермс у редакції 2000 року), а саме СРТ - ТОВ "Нікморсервіс Миколаїв".

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених зазначеними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, довідки про підтвердження виконання ТОВ "Нікморсервіс Миколаїв" операцій з приймання транспортних засобів за ТТН, оформлених відправниками вантажу на користь позивача. Додатково, на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару, позивачем долучено до матеріалів справи копію контракту від 03.12.2012 № SB-0312/12, укладеного з Grain Trading Co. LTD (покупець), а також копію вантажної митної декларації від 15.03.2013 № 504050000/2013/101292.

При дослідженні вказаних документів судом апеляційної інстанції встановлено, що договір, податкові накладні, видаткові накладні видані ТОВ "Корпорація Тандем", підписано невстановленою особою з боку виконавця, зокрема, директором - ОСОБА_4

Пунктом 18 Порядку, затвердженого наказом ДПА від 30.05.1997 № 165 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" (z0233-97) так і пунктом 16 Порядку, затвердженого наказом від 21.12.2010 № 969 (z1401-10) "Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення" передбачено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку продавця.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, в додаток до постанови про проведення перевірки позивача долучено протокол допиту свідка ОСОБА_4, яким повідомлено, що фінансово-господарську діяльність від імені юридичних чи фізичних осіб ніколи не здійснював, в банківських установах від імені ТОВ "Корпорація Тандем" рахунки не відкривав, грошові кошти не знімав та не отримував, документи фінансово-господарської діяльності не підписував, в органах ДПС з приводу реєстрації юридичної особи ніколи не був та реєстрацію не здійснював.

Колегія суддів погоджується судом апеляційної інстанції, що наведені обставини свідчать про факт створення ТОВ "Корпорація Тандем" з метою прикриття незаконної діяльності та те, що від імені цього підприємства діяли особи, які не мали законних повноважень на його представництво.

Водночас, відсутність у контрагента позивача фізичних, технічних та технологічних можливостей виконати договір (внаслідок відсутності відповідних дозвільних документів, кваліфікованого персоналу, основних фондів) вказує не тільки на відсутність у сторін наміру здійснити господарську операцію, а і про її неможливість вчинення.

Так, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності.

Поряд з цим, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно даних аналітичної системи "Податковий блок": ТОВ "Корпорація Тандем" знаходиться на обліку в Ізмаїльській ОДПІ ГУ ДФС у Одеській області; ТОВ "Корпорація Тандем" має стан " 7 - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей"; директор (головний бухгалтер) та засновник - ОСОБА_5; свідоцтво платника податку на додану вартість № НОМЕР_1 від 12.04.2011 анульовано 20.09.2013; інформація про кількість працівників та основні фонди - відсутня; остання звітність, а саме, Декларація з податку на додану вартість була подана за липень 2013 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що в господарських операціях з ТОВ "Агропромислова група" від імені контрагента на стороні продавця (виконавця) діяла особа, яка фактично є підставною особою і яка не мала повноважень на здійснення цих операцій та підписання документів бухгалтерської та податкової звітності, чим підтверджено безпідставність формування товариством податкового кредиту за рахунок коштів сплачених контрагенту у складі ціни за отриманий товар по вказаним господарським операціям.

При вирішенні спору судом першої інстанції зазначене не було враховане.

Отже, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та не правильного вирішення справи, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції правомірно та обґрунтовано скасовано постанову суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агропромислова група".

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220- 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова група" - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2016 у справі № 826/20038/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.