Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", третя особа - Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року,

У грудні 2012 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на незаконне звільнення його з роботи та, уточнивши позовні вимоги, просив скасувати накази Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" від 7 листопада 2012 року № 405 та від 18 січня 2013 року № 15-к, поновити його на посаді ректора Карпатського інституту підприємства Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна", стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 4 985 грн 77 коп. на місяць, та 200 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Останнім рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок держави.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виконавши вимоги ч. 4 ст. 338 ЦПК України, згідно з якою висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що відповідач, роботодавець, звільнив позивача з посади на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки довів вчинення позивачем одноразового грубого порушення трудових обов'язків, а не порушень, які носять тривалий характер.

Крім того, оскільки позивач надав листок тимчасової непрацездатності, роботодавець своїм наказом змінив дату звільнення.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 6 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.