Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та стягнення майнової шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 серпня 2014 року,

У квітні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 Позовні вимоги мотивувала тим, що відповідач самовільно зайняв частину земельної ділянки площею 0,0079 га, що належать їй на праві приватної власності, та без згоди позивача самовільно розмістив на ній вигрібну яму, яку використовує для власних потреб, чим заподіяв позивачу шкоду.

У зв'язку з чим позивач, уточнивши позовні вимоги, просила суд усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0079 га за адресою: АДРЕСА_1, шляхом її звільнення та перенесення вигрібної ями, приведення земельної ділянки у придатний для використання стан, та стягнути з відповідача шкоду, заподіяну внаслідок самовільного заняття земельної ділянки в сумі 565 грн 54 коп.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 серпня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,0667 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 738694 від 17 липня 2009 року, шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0079 га та демонтажу розташованої на ній вигрібної ями з приведенням земельної ділянки у придатний для використання стан.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки у сумі 565 грн 54 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із доведеності факту розташування вигрібної ями ОСОБА_4 на сусідній земельній ділянці, чим порушено права власника цієї земельної ділянки та заподіяна шкода.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0667 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 3738694 від 17 липня 2009 року (а. с. 9).

Згідно державного акту про право власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЖТ № 043516 від 01 грудня 1998 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки площею 0,0176 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських будівель і споруд (а. с. 10).

Згідно з актом обстеження земельної ділянки, проведеного 01 червня 2010 року, вбачається, що ОСОБА_4 самовільно зайняв частину вказаної земельної ділянки, належної ОСОБА_3, площею близько 0,0070 га для власних потреб, навколо якої встановлено огорожу.

Головним управлінням держкомзему у Житомирській області 02 червня 2010 року на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року (963-2007-п) , було проведено розрахунок розміру шкоди, завданої ОСОБА_3, розмір якого склав 565 грн 54 коп. (а. с. 17).

Згідно зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ухвалюючи рішення про зобов'язання відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, суди відповідно до приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України обґрунтовано виходили із доведеності факту самовільного зайняття відповідачем частини належної позивачу земельної ділянки.

У цій частині судові рішення є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування у цій частині відсутні.

Разом з тим, стягуючи на підставі ч. 1 ст. 1166 ЦК України з відповідача на користь позивача 565 грн 54 коп. матеріальної шкоди, на порушення приписів ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України суди не з'ясували, в чому саме полягає така шкода, якими саме діями відповідача вона була заподіяна, чи є причинний зв'язок між такою шкодою та діями відповідача.

Крім того, суди не перевірили, чи може розраховуватись така шкода на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963 (963-2007-п) , та чи застосовується даний нормативно-правовий акт до правовідносин, що виникли між сторонами.

З огляду на таке висновки судів про стягнення з відповідача на користь позивача 565 грн 54 коп. матеріальної шкоди є передчасними.

Порушення судами при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалені ними судові рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача 565 грн 54 коп. матеріальної шкоди не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 14 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 серпня 2014 року в частині стягнення з відповідача на користь позивача 565 грн 54 коп. матеріальної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.