Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С., суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К., Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2014 року,

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 182 048 грн.

Вимоги мотивовано тим, що 03 липня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту. Відповідно до п. 1.1. договору кредиту, позивач в порядку та на умовах, визначених договором кредиту, надає відповідачеві у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 28 251 доларів США на купівлю автомобіля. Вказував, що у період з 2009 року по 2012 року до кредитного договору було укладено наступні додаткові угоди: Додаткова угода від 14 січня 2009 року; Додаткова угода від 14 липня 2009 року; Договір про внесення змін від 04 вересня 2009 року; Договір про внесення змін від 04 вересня 2012 року.

Відповідач належним чином не виконував свої зобов'язання за вказаним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість яка, станом на 12 вересня 2013 року становить 182048 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 162 373 грн 55 коп., заборгованість за процентами - 15 982 грн 50 коп., пеня - 3 597 грн 20 коп., розмір інфляційних витрат за кредитом/відсотками - 94 грн 75 коп.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2014 року, у задоволенні позову ПАТ "Укрсоцбанк" відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що додаткові угоди про внесення змін та доповнень до кредитного договору фактично не укладались, оскільки позичальником не підписувались, що підтверджено висновком судової почеркознавчої експертизи, а тому не можуть бути підставою для позовних вимог банку, оскільки борг за договором кредиту ОСОБА_3 погасив достроково.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і апеляційний суд.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом встановлено, що 03 липня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту.

Відповідно до п. 1.1. договору кредиту, позивач надав відповідачу грошові кошти у сумі 28 251 доларів США на купівлю автомобіля зі сплатою 9 % річних, з кінцевим терміном повернення до 02 липня 2015 року.

Згідно п. 1.2. кредитного договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: для оплати придбаного автомобіля марки HYUNDAI, модель SONATA, 2008 року випуску, сірого кольору, згідно з договором купівлі-продажу від 02 липня 2008 року, укладеним з ТОВ "Вест Моторс".

У період з 2009 року по 2012 року до кредитного договору було укладено наступні додаткові угоди: Додаткова угода від 14 січня 2009 року; Додаткова угода від 14 липня 2009 року; Договір про внесення змін від 04 вересня 2009 року; Договір про внесення змін від 04 вересня 2012 року.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 12 вересня 2013 року, борг ОСОБА_3 перед банком становить 182 048 грн, в тому числі заборгованість за кредитом - 162 373 грн 55 коп., заборгованість за процентами - 15 982 грн 50 коп., пеня - 3 597 грн 20 коп., розмір інфляційних витрат за кредитом/відсотками - 94 грн 75 коп.

У матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 від 03 вересня 2012 року на погашення кредитної заборгованості (в тому числі достроково), яка є додатком до кредитного договору, на підставі якої позичальник просив ПАТ "Укрсоцбанк" здійснити погашення кредитної заборгованості, зокрема, погашення кредиту за кредитним договором в сумі 28 251 доларів США шляхом договірного списання коштів з його поточного рахунку (а. с. 62).

04 вересня 2012 року автомобіль, який був предметом застави, було реалізовано з дозволу банку та згідно квитанції від 04 вересня 2012 року грошові кошти у сумі 12 600 доларів США, що склало 100 711 грн 80 коп., отримані від реалізації автомобіля марки HYUNDAI, модель SONATA, 2008 року випуску, сірого кольору було внесено на рахунок фізичної особи ОСОБА_3 для погашення тіла кредиту.

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи, складеного НДКЦ УМВС України в Рівненській області від 17 квітня 2014 року № 1-71 було встановлено що підписи від імені ОСОБА_3 на договорі про внесення змін від 04 вересня 2012 року "Про внесення змін до договору кредиту від 03 липня 2008 року", на договорі про внесення змін від 04 вересня 2012 року "Про внесення змін до договору кредиту від 03 липня 2008 року", на заяві на погашення кредитної заборгованості від 04 вересня 2012 року (примірник банку), у нижній частині заяви на погашення кредитної заборгованості від 03 вересня 2012 року (примірник відповідача), під словом позичальник виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а. с. 113-117).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з вимогами ст. 57, ч. 4 ст. 60, ст. 212 ЦПК України рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі докази оцінюються у сукупності і жоден з них не має для суду наперед встановленого значення. При цьому, відхиляючи одні докази і беручи за основу інші, суд має дати оцінку підстав для цього.

Так, суд апеляційної інстанції не звернув уваги та те, що кредитний договір, укладений між сторонами, недійсним не визнаний, заяви на погашення кредиту, які були предметом судової експертизи, не свідчать про внесення зазначених в них сум до банківської установи, а у матеріалах справи відсутні жодні документи, які підтверджували б факт списання коштів у сумі 28 251 доларів США у рахунок дострокового погашення заборгованості за кредитним договором від 03 липня 2008 року.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги позивача не звернуто уваги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема не повно з'ясовані обставини справи і не надано їм належної оцінки, а з'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору, за таких обставин рішення судів підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 11 серпня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.