Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Гримич М.К.,

Кафідової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши заяву Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені,

У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2006 року він уклав з відповідачем інвестиційний договір будівництва житлового будинку АДРЕСА_1 (будівельна адреса: АДРЕСА_2), предметом якого є внесення ним інвестиції у розмірі 1 953 744 грн., що по курсу НБУ на день укладення договору еквівалентно 386 880 доларів США, у строк до 29 грудня 2006 року в будівництво житлового будинку на умовах даного договору. Згідно умов вказаного договору Фірма "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т.М.М.") зобов'язувалася з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт по будівництву будинку, з гарантуванням високої якості робіт, які прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку, і повну відповідальність будинку стандартам. Після виконання сторонами всіх зобов'язань за договором підприємство відповідно до законодавства передає у власність інвестору нежитлове приміщення, загальною площею 161,2 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_1 на першому поверсі першої секції. Позивачем сплачено інвестиції у повному обсязі. Факт завершення всіх будівельних та оздоблювальних робіт як в цілому у житловому будинку АДРЕСА_1 у м. Харкові, так і в його окремих приміщеннях (нежитловому приміщенні № 4), підтверджується актом готовності об'єкта до експлуатації № 02 від 28 грудня 2010 року та сертифікатом відповідності від 31 грудня 2010 року. Проте Фірма "Т.М.М." вищезазначене приміщення № 4 у власність позивача по акту прийому-передачі приміщення фактично не передала. Відповідно до п.п. 7.4 п. 7 договору у випадку порушення підприємством своїх зобов'язань згідно п. 6.2 більш ніж на 30 банківських днів підприємство виплачує інвестору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожен день прострочення, починаючи з 31-го дня. Сума нарахованої пені за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року становить 294 075,84 грн., яку позивач просив стягнути з Фірми "Т.М.М.".

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року, позов задоволено. Стягнуто з Фірми "Т.М.М." на користь ОСОБА_3 пеню у розмірі 294 075,84 грн. за невиконання зобов'язання по інвестиційному договору будівництва житлового будинку від 13 грудня 2006 року за період з 14 лютого 2012 року по 13 лютого 2013 року. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." відхилено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 21 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 27 листопада 2013 року залишено без змін.

У липні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява Фірми "Т.М.М." про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, зокрема статей 257, 261, 266, 267 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на:

ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, якою рішення місцевого та апеляційного судів залишено без змін;

постанову Вищого господарського суду України від 21 травня 2012 року в справі про стягнення боргу за спожиту теплову енергію, якою постанову апеляційного суду залишено без змін;

постанову Вищого господарського суду України від 10 травня 2012 року в справі про стягнення заборгованості за надані послуги міжнародних автоперевезень, якою постанову апеляційного суду залишено без змін;

постанову Вищого господарського суду України від 28 липня 2011 року в справі про стягнення заборгованості, якою рішення місцевого і постанову апеляційного судів скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в задоволенні позову;

постанову Вищого господарського суду України від 26 травня 2011 року в справі про стягнення заборгованості за виконані автоперевезення, якою постанову апеляційного суду залишено без змін.

У допуску справи до провадження Верховного Суду України необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Згідно із п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353 - 360 ЦПК України" під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Наведені заявником у вказаній заяві доводи є необґрунтованими, оскільки в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року, постановах Вищого господарського суду України від 21 травня 2012 року, від 10 травня 2012 року та 26 травня 2011 року норми матеріального права, на які посилається заявник, застосовувались у справах, в яких підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини відрізняються від тих, що встановлені у даній цивільній справі. В постанові Вищого господарського суду України від 28 липня 2011 року норми матеріального права, на які посилається заявник, застосовувались у справі, правовідносини в якій є подібними, однак фактичні обставини відрізняються від тих, що встановлені у даній цивільній справі.

Отже, заява Фірми "Т.М.М." про перегляд судових рішень не містить ознак, які згідно вимог ст. 355 ЦПК України є підставами для перегляду судових рішень.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_3 до Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення пені, за заявою Фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 квітня 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.