6-38227зп14 Про визнання правовідносин за договором поруки припиненими - 27.10.2014 Прийняття

розглянувши заяву ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - ОСОБА_6, про визнання правовідносин за договором поруки припиненими,

У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 липня 2006 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 25 200 доларів США строком до 10 липня 2013 року зі сплатою 12,5 % річних за користування кредитом. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3 укладено договір поруки, відповідно до якого ОСОБА_3 відповідає перед кредитором у тому ж об'ємі, що позичальник. 5 лютого 2010 року ОСОБА_3 отримала від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" претензію-вимогу про виконання у тридцяти денний термін порушене ОСОБА_6 за кредитним договором зобов'язання та повернути в повному обсязі всю суму заборгованості. 25 березня 2011 року ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з позивальника та поручителя заборгованості за кредитним договором. Позивач вважає, що банк пропустив шестимісячний строк для пред'явлення вимоги до поручителя.

Враховуючи наведене, ОСОБА_3 просила суд визнати правовідносини за договором поруки припиненими.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано припиненими правовідносини поруки за договором від 10 липня 2006 року укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, за яким остання поручилася за зобов'язаннями ОСОБА_6 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором від 10 липня 2006 року. Вирішено питання судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року у відкритті касаційного провадження в указаній справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 25 червня 2014 року відмовлено.

У жовтні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява представника ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ч. 4 ст. 559 ЦК України.

До заяви про перегляд судових рішень як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, додано копії: ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2014 року у справі про визнання поруки такою, що припинена.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Суд касаційної інстанції в ухвалі, щодо якої ставиться питання про її перегляд, погодився з правовою позицією апеляційного суду про те, що кредитор, надсилаючи претензію-вимогу та звертаючись до суду з позовом мав намір достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, а не після спливу строку виконання основного зобов'язання. З урахуванням чого договір поруки не припинив свою дію.

При цьому, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на яку робиться посилання щодо неоднакового застосування норм матеріального права, суд дійшов висновку про те, що пред'явленням вимоги до поручителя про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. У разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що цивільна справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України, оскільки у наведених рішеннях касаційного суду вбачається неоднакове застосування норм матеріального права, а саме п. 3 ч. 1 ст. 338 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Допустити до перегляду Верховним Судом України ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 серпня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - ОСОБА_6, про визнання правовідносин за договором поруки припиненими.