6-33381ск15 Про стягнення заборгованості за кредитним договором - 24.02.2016 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриваБанк" на рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2015 року,

У березні 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 16 серпня 2012 року між банком та ОСОБА_3 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, за умовами якої останнім отримано 10 554 грн 59 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 10 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за вказаною угодою станом на 11 лютого 2014 року виникла заборгованість у розмірі 8 615 грн 93 коп., яку позивач просив стягнути з ОСОБА_3

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 10 квітня 2014 року позов ПАТ КБ "ПриваБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриваБанк" заборгованість за генеральною угодою від 16 серпня 2012 року в розмірі 6 349 грн 52 коп. та 243 грн 60 коп. на відшкодування сплаченого судового збору. У решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2014 року до участі у справі залучено правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - ОСОБА_4

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2014 року рішення районного суду від 10 квітня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 25 червня 2014 року скасовано в частині залишення без змін рішення районного суду про відмову в позові про стягнення штрафів та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів у розмірі 500 грн (фіксована частина) та в розмірі 1 766 грн 41 коп. скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено з інших правових підстав.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриваБанк" просить оскаржувані судові рішення в частині відмови в стягненні штрафів (фіксованої частини) та відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити в повному обсязі, у решті - рішення суду залишити без змін.

Отже, інші вимоги не були предметом апеляційного перегляду, згідно з доводами касаційної скарги не є предметом касаційного розгляду.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи банку в позові в частині стягнення фіксованої суми штрафів: 500 грн та 1766 грн 41 коп., суд першої інстанції виходив із того, що такі вимоги суперечать ч. 2 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф має обчислюватись у процентах від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів та відмовляючи в задоволенні цих позовних вимог, виходив із того, що штрафи, передбачені договором у розмірі 500 грн та 1 766 грн 41 коп., були нараховані вже після смерті позичальника, ОСОБА_3, на час пред'явлення ПАТ КБ "ПриватБанк" позову, тому зазначені суми не підлягають стягненню зі спадкоємця.

Проте повністюпогодитись із таким висновкомапеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 16 серпня 2012 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, за умовами якої останнім отримано 10 554 грн 59 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 10 % річних за користування кредитом на суму залишку заборгованості. У зв'язку із порушенням відповідачем зобов'язань за вказаною угодою виникла заборгованість. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину після смерті якого прийняла дочка - ОСОБА_4, відповідач у справі, яка в установленому законом порядку залучена до участі в справі.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п. 1.1.5.20 Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн + 5% від суми заборгованості.

У разі порушення позичальником строків погашення заборгованості, вказаних у цій Генеральній угоді, Умовах та правилах, більше ніж на 31 день за зобов'язаннями, строк виконання яких не настав, сторони дійшли згоди, що строком повернення кредиту вважається 32-й день з часу виникнення порушення. Заборгованість за кредитом, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує штраф у розмірі 1 766 грн 41 коп. (п. 2.2 Генеральної угоди).

З матеріалів справи вбачається, що банк надав ОСОБА_3 кредит на строк до 31 серпня 2013 року, однак відповідно до розрахунку заборгованості останній платіж позичальник здійснив 23 лютого 2013 року, а помер - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Отже, штраф був нарахований позичальнику ще за життя за порушення ним своїх зобов'язань.

Проте апеляційний суду порушення ст. ст. 212 - 214, 316 ЦПК України назазначені положення закону уваги не звернув,не встановивдійсних прав і обов'язків сторін, які випливають з Генеральної угоди, не дослідив належним чином розрахунок кредитної заборгованості та дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафів.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що згідно з ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи попередні судові рішення, суд касаційної інстанції в ухвалі від 27 травня 2015 року зазначив про необхідність з'ясування таких фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення спору.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасуванняз передачею справи в частині позовних вимог про стягнення штрафу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриваБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 жовтня 2015 року скасувати, справу в частині позову публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, про стягнення штрафу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.