Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

Ситнік О.М., Євграфової Є.П., Журавель В.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа - Комунальне підприємство "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації", про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2014 року,

У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що у 1985 році в порядку спадкування за заповітом вона набула у власність ј частини нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1. Судовим рішенням у 1987 році у порядку поділу спадкового майна за нею визнано право власності на 1/5 частини вказаного нерухомого майна. Вказувала, що за станом здоров'я з жовтня 2012 року вона проживає у родичів у м. Одесі. Відповідачі, скориставшись її відсутністю, зайняли належну їй частину житлового будинку та господарських будівель, яку добровільно звільнити відмовляються.

Просила зобов'язати ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 усунути перешкоди у користуванні належною їй 1/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку з приміщень 2-1, I, II, III, IV та гаража літ. "Н"; виселити відповідачів з вказаних приміщень; стягнути з відповідачів на її користь солідарно завдану створенням перешкод у володінні та користуванні майном моральну шкоду у розмірі 40 тис. грн.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 усунути ОСОБА_4 перешкоди у користуванні 1/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, що складається з приміщень 2-1, І, II, III, IV. Виселено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 з належної ОСОБА_4 1/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1, що складається з приміщень 2-1, І, II, III, IV. Стягнуто солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 500 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2014 року рішення змінено. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди по 250 грн з кожного. Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_9 посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи у касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, що 06 липня 1985 року державним нотаріусом Білгород-Дністровської міської державної нотаріальної контори Одеської області видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1: ОСОБА_12 - на Ѕ частини, ОСОБА_13 - на ј частини, ОСОБА_4 - на ј частини житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 60,36 кв. м, глинобитної літньої кухні, кам'яного сараю, штахетної огорожі, воріт (а.с. 8, т. 1).

Рішенням народного суду міста Білгород-Дністровського Одеської області від 28 серпня 1987 року заповіт ОСОБА_11, визнано недійсним в частині розподілу часток у житловому будинку по АДРЕСА_1. Виділено ОСОБА_13 8/25 частини, у тому числі у житловому будинку літ. "А", приміщення "1-1", "1-4", "1-5", "1-6", з визнанням права власності на цю частину; ОСОБА_12 - 12/25 частини, у тому числі у житловому будинку літ. "А", приміщення "1-2", "1-3", "1-8", літню кухню літ. "Б", з визнанням права власності на цю частину; ОСОБА_4 - 1/5 частини, у тому числі в житловому будинку літ. "А", приміщення "1-7", сіни літ. "а", сарай літ. "В", з визнанням права власності на цю частину (a.c. 9, т. 1).

Згідно з договором дарування, посвідченого 12 вересня 2001 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу ОСОБА_14, зареєстрованого в реєстрі за № 5151, ОСОБА_15, подарував дочці ОСОБА_5 12/25 частини житлового будинку по

АДРЕСА_1, що у цілому складається з житлового глинобитного будинку літ. "А", житловою площею 61,2 кв. м, літньої глинобитної кухні літ. "Б", убиралень літ. "З", "Л", літньої глинобитної кухні літ. "Б", сараїв літ. "Ж", "М", гаражу літ. "Н", споруд № 16. Реєстрація права власності ОСОБА_5 на 12/25 частини житлового будинку бюро технічної інвентаризації проведена 08 жовтня 2002 року (а.с. 15, т. 1).

Також судами встановлено, що у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_11, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1, та поділу між спадкоємцями за заповітом спадкового майна за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1. У належну ОСОБА_4 частку входили в житловому будинку літ. "А" приміщення 1-7, сіни літ. "а", з господарських будівель - сарай літ. "В". На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_11 до складу спадкового майна за вказаною адресою входив глинобитний житловий будинок літ. "А", глинобитна літня кухня літ. "Б", кам'яний сарай літ. "В", огорожа, ворота.

Суди дійшли правильного висновку, що ні ОСОБА_4, ні інші спадкоємці ОСОБА_11 у власність гараж не набули, оскільки такий згідно технічної інвентаризації не обліковувався за спадкодавцем, відповідно, й не спадкувався (а.с. 510, т. 1).

Із виписки з протоколу рішень міжвідомчої комісії виконкому Білгород-Дністровської міської ради народних депутатів Одеської області від 07 січня 1986 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_13 самочинно збудували гараж літ. "Д", тамбур літ. "б". Вказані самочинні будівлі комісією були залишені у власності, при цьому які будівлі і за ким саме було залишено у власності не зазначено (а.с. 11, т. 1).

Станом на 1990 рік гараж літ. "Д" був дерев'яним. ОСОБА_12 у 1990 році звернулася до управління архітектури району та інших компетентних органів за дозволом на виконання робіт з будівництва нового кам'яного гаражу розміром 3,5 м х 6,0 м зі знесенням старого дерев'яного гаражу літ. "Д".

Після відповідних погоджень виконкомом Білгород-Дністровської міської ради Одеської області видано такий дозвіл від 28 червня 1990 року № 353 (дійсний до 28 червня 1991 року) (а.с. 2728, т. 2).

Технічною інвентаризацією, що проводилась після 1990 року, у зв'язку з будівництвом нового гаражу внесено зміни в технічну документацію та замість гаражу літ. "Д" зазначено гараж літ. "Н". Розміри гаража літ. "Н" вказані 6,43 м х 4,17 м станом на 2001 рік, 6,58 м х 4,17 м - станом на 2013 рік (а.с. 36, т. 1).

Таким чином, самочинно збудований дерев'яний гараж літ. "Д", що у 1986 році рішенням міжвідомчої комісії виконкому міської ради був залишений у власності, у 1990 році був знесений та на його місці збудовано новий кам'яний гараж більшого розміру, який за результатами технічної інвентаризації позначається під літ. "Н". Дозвіл на виконання робіт з будівництва нового гаражу зі знесенням старого гаражу літ. "Д" видано на ім'я ОСОБА_12, а не ОСОБА_4

Крім того, згідно з довідкою КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" від 27 серпня 2013 року № 1511 до складу 12/25 частини нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, що на підставі договору дарування належить ОСОБА_5, входить з житлового будинку літ. "А", приміщення "2-2", "2-3", "2-4", літня кухня літ. "Б", гараж літ. "Н", сарай літ. "М" (а.с. 30, т. 1).

Суди обґрунтовано відмовили у позові про усунення перешкод у користуванні гаражем літ. "Н" та звільнення гаражу, оскільки належних доказів про набуття спірного гаражу позивачкою у власність у порядку спадкування не надано, гараж згідно з технічною документацією за спадкодавцем ОСОБА_11 на обліковувався.

Суд апеляційної інстанції визначив розмір моральної шкоди відповідно до вимог ст. 23 ЦК України з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) та засад розумності і справедливості.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а рішення апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині залишити без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_9 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 10 липня 2014 року та рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 04 квітня 2014 року у нескасованій апеляційним судом частині залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.