Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ткачука О.С.,

суддів: Висоцької В.С., Колодійчука В.М.,

Парінової І.К. Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_4 про зобов'язання вчинити певні дії та усунення перешкод у користуванні майном за касаційними скаргами Київської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2014 року,

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2011 року визначено порядок користування квартирою АДРЕСА_1, відповідно до якого йому виділено житлову кімнату, площею 10,5 кв. м. Розпорядженням від 23 березня 2012 року Київської районної адміністрації Одеської міської ради йому відмовлено у зміні статусу жилого приміщення та переоформлення особистого рахунку. Враховуючи викладене та те, що ОСОБА_4 відмовляється у добровільному порядку розділити рахунки й чинить йому перешкоди у користуванні місцями загального користування, позивач просив зобов'язати Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти із ним окремий договір найму зазначеної житлової кімнати та місць загального користування пропорційно займаної площі у цій квартирі, розділити особовий рахунок без згоди ОСОБА_4 та зобов'язати її не перешкоджати йому у користуванні місцями загального користування у спірній квартирі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 11 березня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобов'язано Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму на житлову кімнату площею 10,5 кв. м та місця загального користування пропорційно займаної площі в квартирі АДРЕСА_1, розділено особовий рахунок без згоди ОСОБА_4 Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні місцями загального користування: коридором, санвузлом, кухнею в квартирі АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2014 року рішення районного суду змінено. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму на житлову кімнату, площею 10,5 кв. м, у квартирі АДРЕСА_1. Зобов'язано ОСОБА_4 не перешкоджати ОСОБА_3 у користуванні місцями загального користування: ванною, коридором, кухнею в квартирі АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі Київська районна адміністрація Одеської міської ради просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й закрити провадження у даній справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виділене позивачеві рішенням суду житлове приміщення може бути предметом окремого договору найму, а оформлення особового рахунку на таке приміщення на позивача призведе до упорядкування відносин між мешканцями спірної квартири щодо її утримання та сплати комунальних послуг.

Змінюючи рішення та зобов'язуючи Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з позивачем окремий договір найму на житлову кімнату й зобов'язуючи ОСОБА_4 не перешкоджати йому у користуванні місцями загального користування, апеляційний суд виходив із того, що рішенням суду встановлено порядок користування квартирою, проте позивач не може належним чином реалізувати своє право користування, оскільки відповідачка перешкоджає йому у користуванні місцями загального користування, а Київська районна адміністрація Одеської міської ради безпідставно відмовляє йому в укладенні договору найму житлового приміщення.

Проте повністю з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.

Судами встановлено, що з 28 лютого 1980 року по 26 вересня 2000 року ОСОБА_3 перебував із ОСОБА_4 у зареєстрованому шлюбі.

29 серпня 1980 року вони отримали квартиру АДРЕСА_1 за обмінним ордером, яка складається із двох житлових кімнат, площею 17,1 кв. м та 10,5 кв. м., санвузла, кухні та коридору. Договір найму жилого приміщення було укладено з ОСОБА_4 і на її ім'я відкрито особовий рахунок. Квартира є неприватизованою.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2011 року ОСОБА_3 виділено у користування кімнату, площею 10,5 кв. м, а у користування ОСОБА_4 - кімнату, площею 17,1 кв. м. Коридор, санвузол та кухню залишено в загальному користуванні.

Розпорядженням Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 23 березня 2012 року ОСОБА_3 відмовлено в укладенні окремого договору найму житлового приміщення.

Пред'являючи позов, ОСОБА_3 посилався на те, що він має право на укладення окремого договору найму житлового приміщення, зокрема виділеної йому кімнати, площею 10,5 кв. м.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Суд апеляційної інстанції у порушення наведених норм права та ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України не дав належної оцінки та не врахував того, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14 травня 2001 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання останньої укласти із ним договір найму житлової кімнати, площею 10,5 кв. м, у квартирі АДРЕСА_1, відмовлено.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 вересня 2011 року, крім визначення порядку користування спірною квартирою, було зобов'язано Київську районну адміністрацію Одеської міської ради укласти з ОСОБА_3 окремий договір найму житлового приміщення. Проте в подальшому, 25 січня 2012 року, рішення районного суду в цій частині було скасовано апеляційним судом, а провадження у справі в цій частині закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України а.с. 13-15).

Згідно з ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційний суд дійшов помилкового висновку про відмінність сторін, предмету та підстав позову у даній справі і справах, за результатами розгляду яких Київським районним судом м. Одеси 14 травня 2001 року ухвалено рішення, а апеляційним судом Одеської області 25 січня 2012 року - ухвалу про закриття провадження.

Так, у попередніх справах ОСОБА_3 звертався до суду із позовом до Київської районної адміністрації Одеської міської ради про зобов'язання останньої укласти із ним договір найму житлової кімнати, площею 10,5 кв. м, у квартирі АДРЕСА_1 на підставі ст. ст. 63, 64, 104 ЖК УРСР. Тобто предмет, підстава та сторони спору є тотожними.

Отже, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційних скарг ОСОБА_4 та Київської районної адміністрації Одеської міської ради, наведені підстави їх відхилення є недостатніми та неспроможними; доводів сторін по суті позовних вимог не перевірив; фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином не встановив; не визначився які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; належним чином не обґрунтував підстав відхилення доводів відповідачів про те, що спір між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішено в іншому провадженні.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції не встановлені, рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційні скарги Київської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 24 червня 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.