Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Амеліна В.І., Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального закладу Львівської обласної ради "Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф", Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації про усунення порушень прав на промислову власність та стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року,

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про усунення порушень прав на промислову власність шляхом заборони ввезення на митну територію медичного обладнання, яке порушує запатентовані медичні технології і стягнення з Головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації (далі - ГУ ОЗ Львівської ОДА) авторської винагороди у розмірі 70 тис. грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 4 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 є володільцем деклараційного патенту на винахід від 14 червня 2002 року НОМЕР_2 "Пересувна хірургічна операційна" та патенту від 25 січня 2008 року НОМЕР_1 на корисну модель "Спосіб надання медичної допомоги в транспортному засобі" (а.с. 3-7).

У 2009 році ОСОБА_6 запропонував ГУ ОЗ Львівської ОДА ліцензію на використання зазначених корисної моделі та винаходу, але ГУ ОЗ Львівської ОДА відмовилося від її отримання (а.с. 8, 9).

У подальшому із засобів масової інформації позивач дізнався про придбання Комунальним закладом Львівської обласної ради "Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медичних катастроф" дев'яти реанімобілів, які мають суттєві (еквівалентні) ознаки, співпадаючі з формулами патенту НОМЕР_1 та деклараційного патенту НОМЕР_2.

Звертаючись до суду, ОСОБА_6 вказував на незаконність використання відповідачами об'єктів права інтелектуальної власності, охоронюваних патентами, відтак просив усунути існуючі порушення прав на промислову власність і сплатити авторську винагороду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, вважав, що факт отримання КЗ "Львівський ОЦЕМДМК" на свій баланс реанімобілів не є використанням запатентованого винаходу та не порушує прав позивача. Крім цього суд виходив із того, що ОСОБА_6 не доведено, що реанімобілі виготовлені із застосуванням процесу, що охороняється патентами.

Однак із такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони не відповідають вимогам закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Положеннями статті 2 Закону України "Про охорону прав на винаходи та корисні моделі" (далі - Закон) визначено, що законодавство України про охорону прав на винаходи (корисні моделі) базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається із цього Закону, ЦК України (435-15) , Закону України "Про державну таємницю" (3855-12) та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до частини 3 статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

За частиною 5 статті 28 Закону патент надає його власнику виключне право забороняти іншим особам використовувати винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом (частина 1 статті 462 ЦК України).

Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Тлумачення формули повинно здійснюватися в межах опису винаходу (корисної моделі) та відповідних креслень (частина 2 статті 462 ЦК України, частина 5 статті 6 Закону).

Відповідно до норми частини 1 статті 426 ЦК України способи використання об'єкта права інтелектуальної власності визначаються цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з частиною 2 статті 28 Закону патент надає його власнику виключне право використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Частиною 2 статті 28 цього Закону також передбачено, що використанням винаходу (корисної моделі) визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого продукту в зазначених цілях; застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це і так є очевидним.

Отже, продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд належним чином не з'ясував усіх ознак запатентованих корисних моделей і винаходів, включених до незалежних пунктів їх формул та не перевірив фактів використання відповідачами кожної з цих або еквівалентних їм ознак. Також судом не було встановлено, в яких саме автомобілях використовуються запатентовані корисні моделі, винаходи, та суб'єктів, які виготовили продукт, здійснили його імпорт (ввезення) і застосовують його, а також суб'єктів, які застосовують процес, що охороняється патентом.

Крім цього відповідно до частини 1 статті 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. При цьому суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права, обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом (частина 4 статті 10 ЦПК України).

Проте судом всупереч загальним принципам цивільного судочинства не було роз'яснено особам, які беруть участь у справі, права заявити клопотання про призначення експертизи для дослідження об'єктів права інтелектуальної власності, які потребують спеціальних знань у галузі науки і техніки тощо.

Також суд не звернув уваги на те, що обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту (частина 2 статті 28 Закону).

Апеляційний суд у порушення вимог, встановлених статтями 303, 315 ЦПК України, належним чином не перевірив рішення суду першої інстанції на предмет його законності та обґрунтованості.

За таких обставин суди неправильно застосували норми матеріального права, в порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а отже судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2 статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 4 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 24 лютого 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.