Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,

суддів: Мартинюка В.І., Наумчука М.І.,

Мостової Г.І., Остапчука Д.О.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2014 року,

У жовтні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" (далі - ЗАТ "УБК") про зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів.

В обґрунтування позову зазначав, що згідно з договором від 14 грудня 2007 року до нього перейшло право вимоги, належне ОСОБА_5 відповідно до договору № 87/15-2-19 від 31 жовтня 2005 року, укладеного між ОСОБА_5 та ЗАТ "УБК", майнового права на отримання у власність квартири № 112, що знаходиться на 20-му поверсі у новозбудованому будинку АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат загальною площею 84,97 кв. м, жилою площею 39,35 кв. м.

Факт переходу до нього всіх прав та обов'язків первісного кредитора за договором № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року визнаний відповідачем, що підтверджується додатковою угодою № 1/2 від 14 грудня 2007 року до договору № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року.

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу майнових прав відповідач зобов'язався передати йому майнове право на отримання у власність вищезазначеної квартири, а він зобов'язався сплатити відповідачу ціну продажу та прийняти майнове право на умовах договору.

Згідно з пп. 1.3, 2.3 вказаного договору після сплати повної ціни майнового права, введення будинку в експлуатацію та проведення його технічної інвентаризації відповідач зобов'язався передати йому за актом прийому-передачі належним чином оформлені в установленому порядку документи, які підтверджують майнове право, протягом трьохмісячного терміну з моменту введення об'єкту в експлуатацію.

Пунктом 1.4 цього договору визначено, що об'єкт має бути введений в експлуатацію не пізніше першого кварталу 2007 року.

Посилаючись на те, що він повністю виконав умови договору, сплативши ціну майнового права, передбачену п. 3.1 договору в розмірі 441 844 грн, а відповідач взятих на себе зобов'язань не виконує, ОСОБА_3 просив позов задовольнити та зобов'язати ЗАТ "УБК" надати йому документи, підтверджуючі його майнові права на квартиру.

Крім того, ОСОБА_3 просив відповідно до положень ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" стягнути з відповідача пеню за прострочення виконання зобов'язань у розмірі 4 838 191 грн. 80 коп.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Зобов'язано ЗАТ "УБК" передати позивачу належним чином оформлений у встановленому порядку акт прийому-передачі майнового права на отримання двокімнатної квартири АДРЕСА_1, протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зобов'язано ЗАТ "УБК" передати ОСОБА_6 належним чином оформлений в установленому порядку акт прийому-передачі двокімнатної квартири АДРЕСА_1, протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зобов'язано ЗАТ "УБК" передати ОСОБА_6 належним чином оформлену в установленому порядку довідку про розрахунки за двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зобов'язано ЗАТ "УБК" передати ОСОБА_6 належним чином оформлений в установленому порядку список власників майнових прав на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Зобов'язано ЗАТ "УБК" передати ОСОБА_6 належним чином оформлений в установленому порядку технічний паспорт на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2014 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язань скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення таких позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3 в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач, звертаючись із зазначеним позовом, просив стягнути з відповідача пеню за несвоєчасне надання документів у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), передбачену ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", а не пеню, передбачену умовами договору за таке порушення в розмірі 0,1 відсотка від ціни продажу майнового права за кожен день прострочки, що суперечить умовам договору та вимогам закону.

Судом установлено, що 14 грудня 2007 року між ОСОБА_5 (первісний кредитор) і ОСОБА_3 (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає належне йому право вимоги на підставі договору № 87/15-2-19 купівлі-продажу майнових прав від 31 жовтня 2005 року, укладеного із ЗАТ "УБК", а новий кредитор приймає право вимоги отримання у власність квартири АДРЕСА_1.

Згідно з умовами вказаного договору до нового кредитора переходять усі права і обов'язки первісного кредитора за договором купівлі-продажу майнових прав в обсязі та на умовах, що існують на момент його підписання.

14 грудня 2007 року між ОСОБА_5, ЗАТ "УБК" та ОСОБА_3, у зв'язку з відступленням ОСОБА_5 своїх прав за договором купівлі-продажу майнових прав № 87/15-2-19 від 31 жовтня 2005 року, укладено додаткову угоду № 1/2 до договору № 87/15-2-19 про перехід усіх майнових прав до ОСОБА_3

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Згідно з ч. 1 ст. 2 зазначеного Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення пені, позивач посилалася на вимоги Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) . Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Положення ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" визначають права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг), а положення ст. 5 вказаного Закону передбачають сплату споживачеві пені в розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення.

Як убачається з матеріалів справи, сторони у справі уклали між собою договори купівлі-продажу майнових прав, а відтак, стали учасниками інвестиційного процесу й виниклі між ними правовідносини регулюються спеціальним законом Законом України "Про інвестиційну діяльність" (1560-12) , який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в інвестиційну діяльність.

Отже, посилання позивача на наявність правовідносин із надання послуг є безпідставним, оскільки предметом договору, згідно з п. 1.1 є передача відповідачем позивачу за плату майнового права на отримання у власність новозбудованої квартири, що відповідає правовій природі договору купівлі-продажу, визначеній положеннями гл. 54 ЦК України (435-15) .

Резервування відповідачем об'єкту нерухомості, закріплення за замовником права на його першочергове придбання умовами укладеного між сторонами договору не передбачено, а тому доводи позивача про те, що такі умови складають правовідносини надання послуг є безпідставними.

Отже, враховуючи, що між сторонами відсутні правовідносини щодо виконання робіт (надання послуг), нарахування пені в порядку ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", нормами якої позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, до спірних правовідносин не може бути застосовано.

Такі висновки судів є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в касаційних скаргах доводи висновків судів не спростовують.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалені у справі рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам чинного законодавства щодо законності й обґрунтованості та підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 12 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.