2а-19350/11/2670 Про скасування постанови про стягнення виконавчого збору - 28.03.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібороб" до Державної виконавчої служби України про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна виконавча служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.10.2011 року винесена у виконавчому провадженні ВП № 24910602, відкритому з виконання виконавчого напису № 29 від 11.01.2011 року, за яким звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить позивачу, як іпотекодавцю, згідно укладеного договору іпотеки від 07.10.2008 року.

В свою чергу, договір іпотеки укладений між ВАТ Банк "БІГ Енергія" та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Хлібороб" для забезпечення виконання зобов'язань TOB "Агробізнесінвест" за договором кредитної лінії № 01/02-10-2008 від 07.10.2008 року.

Виконавчий напис на вказаному договорі іпотеки вчинено 11.01.2011 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 За даним виконавчим написом звернуто стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно належне позивачу) та за рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначених об'єктів нерухомості, чим задоволено вимоги ВАТ "БІГ Енергія" на загальну суму заборгованості 18 780 791, 05 грн.

Тобто виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 24910602, передбачає не стягнення за виконавчим документом суми заборгованості в розмірі 18 780 791, 05 грн., а погашення існуючої у такому розмірі заборгованості перед банком за рахунок реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Згідно з ч. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Відповідно до визначення в ст. 1 Закону України "Про іпотеку" майновим поручителем є особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника, а враховуючи, що позивач за укладеним договором іпотеки є майновим поручителем TOB "Агробізнесінвест" (боржника у основному зобов'язанні перед банком), відповідальність по зобов'язанням останнього для позивача обмежується переданим в іпотеку майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч. 6 статті 52 Закону "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Оскаржувана постанова про стягнення з боржника виконавчого збору містить напис про стягнення виконавчого збору в сумі 41 220 грн. та залишок нестягнутого, який становить 1 836 859, 11 грн., що відповідає вимогам ч. 4 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Судом першої інстанції встановлено, що сума виконавчого збору, яка стягнута в розмірі 41 220 грн., становить 10% від суми, що фактично отримана від реалізації в примусовому порядку нерухомого майна при виконанні виконавчого напису від 11.01.2011 року, що підтверджено в постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві від 07.11.2011 року та не заперечувалося сторонами під час судового засіданні в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що стягнення виконавчого збору в сумі 41 220 грн. свідчить про повне виконання вимог Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) в частині стягнення з боржника виконавчого збору, а отже постанову ВП № 24910602 про стягнення з боржника виконавчого збору від 07.10.2011 року у розмірі 1 878 079, 11 грн. правомірно було скасовано судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 жовтня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.