Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Колодійчука В.М.,

суддів: Висоцької В.С., Мазур Л.М.,

Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Перша харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину житлового будинку з надвірним будівлями в порядку спадкування за законом,

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину від 22 листопада 2011 року, видане Першою харківською державною нотаріальною конторою на ім'я ОСОБА_4, скасувати державну реєстрацію вказаного свідоцтва та визнати за ним право власності на 61/200 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_6

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2014 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2014 року на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України.

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2014 року з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 548, 549 ЦК України 1963 року.

Згідно зі ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. ст. 548, 549 ЦК України 1963 року заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 6 лютого 2013 року у справі про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, визнання права власності на спадкове майно, та витяг з ухвали Верховного Суду України від 4 лютого 2009 року у справі про визнання права власності насадкове майно.

Згідно роз'яснень, які містяться в п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 30 вересня 2011 року (v0011740-11) "Про судову практику застосування статей 353- 360 ЦПК України" з подальшими змінами та доповненнями, судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої п.1 ч. 1 ст. 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року № 697-У (697-16) .

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права

Із змісту доданої до заяви постанови Верховного Суду України від 6 лютого 2013 року вбачається, що даним судовим рішенням справа розглядалася Верховним Судом України, з підстав передбачених главою 3 розділу 5 ЦПК України (1618-15) , а відтак, на неї не може здійснюватися посилання на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Наданий для порівняння витяг ухвали Верховного Суду України від 4 лютого 2009 року не може бути прикладом неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права, а саме ст. ст. 548, 549 ЦК України 1963 року, оскільки правові висновки, зазначені в даному судому рішенні у порівнянні з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2014 року, яку просить переглянути заявник, ґрунтується на різних фактичних обставинах, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції саме ст. ст. 548, 549 ЦК України 1963 року.

За таких обставин, неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права не відбулося, а тому у допуску даної справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 355, 360 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за заявою ОСОБА_3 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня

2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи: Перша харківська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину житлового будинку з надвірним будівлями в порядку спадкування за законом відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.