Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора м. Чернігова до Чернігівської міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування рішення міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2014 року,

У лютому 2014 року заступник прокурора м. Чернігова звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 2 листопада 2009 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Згідно з технічною документацією земельна ділянка площею 0,0294 га відноситься до сільськогосподарських земель та до забудованих земель, земельна ділянка площею 0,0047 га - до забудованих земель. Загальна площа вказаних земельних ділянок становить 0,0341 га. Рішенням Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року (п. 1.81) передано безоплатно у власність ОСОБА_4 земельні ділянки загальною площею 0,0341 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). На підставі вказаного рішення виготовлено та зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею два державні акти на право власності на вказані земельні ділянки. Проведеною перевіркою Державною інспекцією сільського господарства у Чернігівській області встановлено, що зазначені земельні ділянки входять до території археологічної пам'ятки, тобто є землями історико-культурного призначення та можуть перебувати виключно у державній власності, а не у власності громадян. Вказував, що листом Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2013 року підтверджено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 розташована в межах пам'ятки археології передгороддя стародавнього м. Чернігова IX-XVIII ст., охоронний номер 1е, взятої на облік розпорядженням Чернігівської обласної державної адміністрації за від 28 грудня 1998 р № 856. Також зазначав, що з метою захисту об'єктів археології надання земельних ділянок в межах пам'яток археології здійснюється за погодженням з відповідними органами охорони культурної спадщини, а технічна документація із землеустрою, видана на ім'я ОСОБА_4 з органом охорони культурної спадщини не погоджувалась, тому просив суд п. 1.81 рішення Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року та державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_4 визнати незаконними і скасувати.

У зв'язку з тим, що вказані обставини стали відомі прокуратурі після надходження листа інспекції 5 грудня 2013 року, позивач просив суд поновити строк позовної давності.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2014 року, позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним та скасовано п. 1.81 рішення Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року "Про передачу земельних ділянок у власність громадян для ведення особистого селянського господарства, будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, будівництва і індивідуальних гаражів та надавання згоди на розроблення технічної документації зі землеустрою" в частині передачі ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки загальною площею 0,0341 га АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0294 га та на земельну ділянку площею 0,0047 га, що розташовані за вказаною вище адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшов до правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка розташована на території пам'ятки археології - передгороддя стародавнього м. Чернігова, тому є об'єктом культурної спадщини в розумінні ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" і належать до земель державної власності відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України.

Разом з тим рішення Чернігівської міської ради від 25 грудня 2009 року прийнято без погодження надання земельної ділянки з органами охорони культурної спадщини.

Також придбана відповідачем квартира № 5 знаходиться в багатоквартирному будинку, тому, виходячи з положень п. 5 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", чч. 1, 2 ст. 42 ЗК України, роз'яснень, викладених в підп. "д" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) спірна земельна ділянка не могла бути надана ОСОБА_4 у користування.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 14 травня 2014 року № 6-35цс14, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 25 березня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.